Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Спустошення 📚 - Українською

Читати книгу - "Спустошення"

339
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спустошення" автора Любомир Андрійович Дереш. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 112
Перейти на сторінку:
говорячи, він витягує свої скручені в пташину лапу пальці, потрясаючи ними у повітрі, від чого його вигляд робиться ще більше хижим. — Для настоящего психоинженера не страшен никакой яд — он служит лишь источником дополнительной энергии его сознанию. Поэтому в психоинженерии можно есть мясо, употреблять алкоголь и не бояться никаких интоксикаций.

— Это, похоже, камень в мой огород, — засміявся Карманов. — Я как раз буквально пару дней назад осознал, что мне мясо и алкоголь противопоказаны. Впрочем, у каждого мастера свои причуды, верно?

Гуров, високий і широкоплечий пенсіонер у китайському спортивному костюмі, трохи сутулиться. Він невизначено гмикає і ворушить вусами. Я знаю, як йому незручно — Гуров насправді людина вкрай прямолінійна, як я вже встиг пересвідчитися, армійського складу розуму, однак оточення рідко трактує таку солдатську прямолінійність схвально, тож він, прецінь, обрав стратегію відмовчування. У більшості випадків замість того, щоби розплутувати складні дипломатичні вузли і петлі, він волів би їх рубати гордієвим мечем логіки, і в такому амплуа він бачиться мені значно красивішим. На те, що Карманов назвався «майстром», підносячи себе на один рівень із ним, шістдесятирічним чоловіком, який прожив життя, Гуров геть не реагує, з нього лише виривається нервове покашлювання, викликане, як розказав мені Слава, шкрябанням уламка кулі в грудях — тієї кулі, якою його було ранено під час штурму Останкіно.

Гуров гмикає.

— Когда я работал в лаборатории биоэлектроники, наш заведующий отделом был обязан постоянно решать принципиальные вопросы с военными, от которых мы тогда зависели. Он был очень интеллигентным человеком, глубоко изучал хатха-йогу, но в силу служебного положения должен был взять тяготы общения с военными на себя. Ну, а как там все вопросы решаются — это понятно. Через бутылку водки. И желательно не одну. После таких встреч нашего заместителя обычно приносили домой под двери квартиры, потому что самостоятельно передвигаться он уже не мог, и жена, которая уже была знакома с процедурой, просила занести его в ванную. Там его прямо в одежде укладывали в пустую ванну, и он начинал делать йоговские дыхательные упражнения. Где-то минут через сорок или через час он уже мог сам выйти с ванной практически трезвым. Интересно, что на теле у него после этого проступала красная пигментация по ходу движения меридианов — как в книге по иглоукалыванию, можно было сверять. Только линии были не прямые, а извивистые, как русла рек.

— Невероятно, — каже Карманов, сперши підборіддя на кулак. — Федоре, а ти що будеш?

— Будь ласка, червоного вина.

— У меня есть отличное красное, недавно купленное. Вполне демократичное, «Кот-дю-Рон» две тысячи пятого. А после ужина можно попробовать что-то более изысканное. Пожалуйста, рассаживайтесь. Я попросил ребят приготовить что-то вкусное. На закуску они обещали утиный жульен. А, кстати вот и он... Спасибо, Сережа, мне только овощи бризе, а гостям — все, как положено. Я не знаю, Борис, как вы относитесь к аспарагусу, но в сливочном соусе — это нечто божественное. Моя жена без ума от него.

— Похоже, пришло время узнать, что это такое, — гмикає Гуров.

Хлопці розливають горілку, вино і крижану воду.

— За зустріч двох світів, — заговоривши українською, підіймає бокал з водою Карманов.

За кілька хвилин нам приносять гаряче — тарілки з вершковим супом-пюре з лисичками, картопляне пюре і дичину, і при столі не виникає причини впадати у незручну мовчанку — тиша переривається лише дружніми проханнями про хліб, базилікову олію і сирну нарізку. Від вершкового супу з лисичками віє сосновим лісом, мохом і холодними північними узбережжями. Я почуваюся так, наче суп — це сауна, яка діє зсередини, і своїм жаром вона знімає всередині мене всю напругу, що накопичилася за останні два дні. На чолі виступає дрібний піт, і мені стає страшенно затишно.

Коли тарелі порожніють, Карманов бере до рук карафку з горілкою і пропонує:

— Может, переместимся ближе к огню?

У затишному світлі холу під звуки італійської опери ми переміщаємося на крісла ближче до каміна.

— А что это? — Гуров, побачивши щось у куті холу, раптом підіймається, і на обличчі у нього з’являється недовірлива радісна усмішка. Мабуть, для нього, як і для мене, сьогоднішній візит — це теж своєрідний атракціон, який не щодня є нагода бачити.

— А, это М-16. — каже Карманов. — Сейчас покажу вам ближе. Подарок от моих партнеров с Никарагуа.

— Специально покрыт серебром? Любопытно, — Гуров напрочуд професійно скинув гвинтівку і прицілився, приставивши її до плеча.

— Да. Но рабочий, надо сказать. Если бы уже не было так поздно, можно было бы пойти в лес, пострелять, — каже Карманов. — Для вас, Борис, я подозреваю, важно ощутить оружие именно в действии.

— Кгм, да, оружие — моя слабость, — погодився Борис Олегович, повертаючи штурмовик Карманову.

— Борис, вы упомянули, что работали в лаборатории биоэлектроники? Насколько я знаю, подобные заведения обычно были закрытого типа, и попасть туда было не так просто.

— Кгм, мне посчастливилось поработать по крайней мере в пяти таких фантастических лабораториях.

— А что за задачи ставились перед вами?

— Самые разные. В целом, это были исследования, связанные с управлением сознанием.

Карманов мовчить, серйозний, сперши білу, як сніг, голову на кілька пальців.

— Каким вы видите будущее, Борис?

— Здесь все довольно прозрачно. Тот кризис, в котором сейчас находится мир, описан в писаниях как «конец времен». Это видно во всем. Мы стремительно приближаемся к точке невозврата. Некоторые эксперты говорят, что она уже на самом деле пройдена. В частности, тот же Грозовский считает, что точка невозврата была пройдена в 2008-м году. Еще можно было избежать того, чтобы мир не ушел в хаос. Но сейчас, видимо, это неизбежно, и процессы уже запущены. Так что, если не предпринять нечто из ряда вон выходящее, впереди нас ждут очень смутные времена.

— У вас есть предложения?

— Если попытаться отсечь некоторую историческую инерцию, в которой мы все сейчас живем, можно сделать технологический рывок. Сейчас время Большого перехода, и если мы выживем в нем, то победитель, можно сказать, получит все. Просто нужно делать ставку не на саму систему, а на изменение человека — восстановление в человеке тех качеств, которые были утеряны в течение двадцатого века, и превращение его в некое более высокое существо — в сверхчеловека, который по отношению к собственному сознанию является уже не рабом, а хозяином. Но я вижу это возможным только с помощью пробуждения воли.

— Воли к чему?

— Речь идет не о конкретной наполненности воли, а о воле как

1 ... 48 49 50 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спустошення», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спустошення"