Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін." автора Ольга Сімбірцева. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 93
Перейти на сторінку:

 Але потім сховала обличчя, сховавшись із головою, відчуваючи, що почервоніла. Не від спогаду про те, що говорив дядько, а від того, що сказав Мін. Стало чомусь соромно.  Перед Міном.   

 За що мені таке? Адже ми навіть не цілувалися. Але всі навколо думають, що ми зустрічаємося і вже переспали.  

- Я поговорив із твоєю тіткою і дядьком, усе їм пояснив. Твій дядько шкодує про свій вчинок. Тому він не буде ні на кого заявляти в поліцію.  Відпочивай. У тебе вчора був важкий день. І... не вкривайся з головою. Тобі ж нічим дихати. Чуєш мене?  

- Чую, - відповіла я і перевернулася на інший бік.  

 Тепер могла трохи виринути з-під ковдри.  

- Що ти робиш? - запитав Мін.  

- Відпочиваю.  

- Чому ти ховаєшся від мене під ковдрою?  

- Чому вчора ти не пішов додому? - запитала, не збираючись відповідати йому на запитання.  

- Мг... - протягнув Мін, немов кажучи: ось, значить, як. - Не потрібно ховатися від мене, - додав, продовжуючи говорити про своє.  

- Дякую, що не пішов додому, - промовила я, не обертаючись до хлопця.  

 Пауза. Мін промовчав. Мабуть, він дивився на мене, точніше, на той замет із ковдри, який я спорудила зверху над собою.  

- Ти вкотре приходиш мені на допомогу в той момент, коли мені потрібна ця допомога. Ти справді завжди поруч, навіть коли тебе немає.  

- Я повинен був упевнитися в тому, що з тобою нічого не трапиться. Ти так не хотіла йти додому.  

 Розвернувшись до Міна обличчям і виринувши з-під ковдри, проговорила:  

- Я завдаю тобі багато клопоту.    

- Це не страшно. Не так вже й «багато». І це зовсім не клопіт.   

- Хто ти?  

 Мін якось навіть змінився в обличчі. Моє запитання застало його зненацька? Чи він не зрозумів мене?  

- Що? - запитав він трохи розгублено.  

 Так, він розгубився.   

- Ти ангел? Ти мій ангел-охоронець?  

- Я далеко не ангел, - відповів Джи Мін із таким серйозним виразом обличчя, що це викликало в мене усмішку.   

 Часом на якісь слова він так серйозно реагує. І зараз у мене було відчуття, що Мін дійсно ангел, але «спалився», і я спіймала його на гарячому. Мін навіть погляд відвів убік на якусь мить.  

 Я сіла на ліжку і нахилилася до Джи Міна, наблизившись до нього, заглядаючи в очі.  

- Чи демон? - Мін підняв на мене очі. - Пані Хван назвала тебе «милим демоном».  

- Що за дурниці? Я людина, - промовив він трохи невдоволено. - Якщо виспалася, піднімайся вже.   

- Я пожартувала.   

 Мін піднявся з ліжка. Він попрямував до виходу, і я злякалася. Він хоче вийти з кімнати?   

- Ти куди?!  

 Мін обернувся, незрозуміло глянувши на мене.  

- Хочеш переодягнутися при мені?   

- Що? Ні... Ти можеш просто відвернутися... Ні, вийди.  

 Мін вийшов, і я уткнулася обличчям у ковдру, зігнувшись навпіл.  Але відразу ж схопилася на ноги. Потрібно було переодягнутися якомога швидше. Хоч тітка і дядько знають, що Мін тут і ночував у моїй кімнаті...  

 Він ночував у моїй кімнаті. Це жахливо. Мене покарають. Я не знаю, що зі мною буде тепер. Може, мене з дому виженуть? Мін із ними говорив, щось їм пояснював. А тітка з дядьком, як до цього поставилися? Вони дозволили йому залишитися?  

 Я прислухалася до того, що відбувається в будинку за дверима моєї кімнати. Тихо.   

 Пошукала очима годинник. У цей час тітка вже на ногах. Вона рано встає. Принаймні, вона мала вже зіткнутися з Джи Міном. Але в будинку було тихо.  

 У якийсь момент я завмерла, переставши метушитися. Мені раптом здалося, що Мін стоїть за дверима і все чує. Чує, як я бігаю по кімнаті в поспіху, бубоню і голосно зітхаю. Я навіть його обличчя собі уявила. Він усміхається, скосивши погляд на двері кімнати.  

 Я передяглася й обережно виглянула. Мін справді стояв біля дверей, розвернувшись до них спиною.  

- Ти швидко, - промовив він, обернувшись і усміхаючись.  

- Тобі... не треба у ванну кімнату? - запитала.  

- Я сходжу після тебе.  

 Як же мені не хотілося залишати його без нагляду одного. Але я ж не можу піти у ванну разом із ним.  

- Я швидко. Почекай, - промовила, заштовхуючи його назад у свою кімнату. 

 Так буде надійніше.  

 Мін піддався мені і зайшов. Я щільно зачинила за ним двері і помчала у ванну.   

 Так швидко ще не приймала душ і не чистила зуби. Влетівши в кімнату, поспіхом відшукала чистий рушник для Міна. Він слухняно виконував мої вимоги і дозволив себе заштовхнути у ванну кімнату. 

- Ось, - промовила, діставши з шафки нову в упаковці зубну щітку. - Можеш скористатися.  

1 ... 48 49 50 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"