Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін." автора Ольга Сімбірцева. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 93
Перейти на сторінку:
12. Гість у моєму домі.  

 Я прокинулася вже вранці й моментально підскочила на ліжку. Поруч зі мною на сидів Мін і розглядав мене.  

- Що сталося? - запитала, нічого не розуміючи і намагаючись пригадати, що було вчора ввечері, і чому зараз він опинився поруч зі мною. 

- Ти знепритомніла. 

- Чому я тут? 

- А куди я, по-твоєму, мав тебе принести?   

 Озирнулася на всі боки і зрозуміла, що я у себе вдома.  

- Точніше, чому ТИ тут?  

 Невже він ночував у моїй кімнаті?   

 Сидів Мін на ліжку з ногами... Я глянула на його трохи скуйовджене волосся. У мене було кілька подушок і сусідня з тією, на якій спала я, теж була зім'ята.   

- Як я міг тебе залишити з ним?  

 Мін кинув головою в бік дверей.  

- Коли я його бачу, у мене зуби сверблять, - зло прошепотів, продовжуючи дивитися на двері.  

- Зуби? - не зрозуміла я, прагнучі не думати про сусідню подушку, намагаючись відтворити події вчорашнього вечора, і чому знепритомніла. 

 Я була з Міном у нього вдома. Потім він проводив мене додому. Тут на мене чекав черговий скандал.  

 Краще б не згадувала. Стало страшно і...   

 Якщо Мін тут, чим усе закінчилося? Я із занепокоєнням окинула його поглядом. Ні синців, ні саден на обличчі. Він же не постраждав?  

- Ясна і зуби, - промовив Джи Мін.  

 Я бачила, як міцно Мін зціпив зуби, і жовна виступили на щелепі.  

- Хочеться стерти з його обличчя цю неприємну посмішку.  

 О так, я згадала цю посмішку. Що дядько кричав мені в обличчя?  

- Тоді, може, кулаки? - обережно перепитала. - Зазвичай кажуть: руки сверблять... Якщо щось хочеться зробити. Якщо когось хочеш ударити...  

 До чого тут зуби і ясна? І зуби не сверблять.   

- І кулаки теж, - відповів Мін, глянувши на мене. - Коли я злюся, у мене, чомусь, чешуться ясна, - пояснив він і усміхнувся.  

 Я мимоволі перевела погляд на його губи і на оголений верхній ряд білих рівних зубів. Йому можна було зніматися в рекламі для якоїсь стоматологічної клініки або в рекламі зубної пасти.  

- Де дядько? - запитала із занепокоєнням.   

- Був у лікарні, але вже повернувся. Йому наклали гіпс.  

 Я злякано глянула в очі Міна.   

- Не переживай, - запевнив Джи Мін, бачачи мою реакцію на свої слова. - Жити буде. Якщо що: він упав зі сходів.   

- М?  

- Лікарям так сказали. Лягай. Не переживай за нього. Про нього тобі варто турбуватися меншою мірою.  

- Я не про нього турбуюся. Що, якщо він заявить у поліцію?   

- Не заявить.  

- Він зробить це. Скаже, що ти вдерся в його будинок і побив...  

- Джи Йон, - промовив Мін, обіймаючи моє обличчя руками.   

 Я немов зачарована дивилася в його очі. А серце моє готове було вистрибнути з грудей.  

- Він не зробить цього, - продовжував Мін.  

 Після його слів мені раптом стало спокійно і легко. Чи то від того, що я бачила в очах Міна спокій і впевненість, які передалися мені, чи то він володів якоюсь магією. Навіть серце перестало битися так сильно. 

- Лягай. Я побуду поруч.   

 Мін відпустив мене, і я знову лягла.   

- Хочеш, я зроблю так, щоб дядько зник? - запитав він.  

- Ні. - Я знову підскочила на ліжку і сіла. - Що ти таке кажеш?! Не смій. Не потрібно калічити через нього своє життя. Я не хочу, щоб ти потрапив через це за ґрати.  

- Гаразд. Не хвилюйся так.    

 Мін усміхнувся і вклав мене назад, укривши ковдрою.   

 Щойно моя голова торкнулася подушки, я перевела погляд на вм'ятину по сусідству.  Зовсім поруч. Він був від мене так близько. Я дотягнула край ковдри до обличчя і зарилася в неї носом.   

 Цікаво, Мін лежав під чи на моїй ковдрі? Вона в мене одна.   

 Я обережно глянула на Джи Міна. Він продовжував дивитися на мене.  

- Хочеш запитати в мене, де я спав? 

- Я й так знаю, де ти спав, - промовила і уткнулася обличчям у ковдру.   

 Але от, чи знає дядько, де ночував Мін?   

- Дядько вб'є мене, - прошепотіла.  

- Не вб'є. Я йому не дозволю.  

 Чому мене вже не дивує те, що Мін почув, про що я прошепотіла?  

- Адже він і тітка знають, що ти тут? - запитала, виринувши з-під ковдри.  

- Знають. 

- О, господи, - простогнала я, втомлено прикривши очі.  

- Дядько надто гостро відреагував на ймовірний факт втрати тобою цноти, - промовив Мін, і я глянула на нього.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 47 48 49 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"