Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

Вихідні минули надзвичайно швидко. Перед початком нового навчання Аліса планувала добре виспатися, однак її сон рано вранці перервав гучний стукіт у двері.

— Господи, хто там так рветься? — ледве вимовила Марія зі свого ліжка, накривши голову подушкою.

Аліса повторила за нею, але товстий шар пір’я не завадив їй за хвилину почути вигук Джейн:

— Алісо, це по тебе.

— Кому знадобилася моя душа о четвертій ранку? — промимрила вона з невдоволенням, але подушку прибрала.

 Відповіді не було — Джейн повернулася у своє ліжко. Аліса через силу розплющила очі, провела рукою по обличчю й у самій піжамі почовгала до вітальні. Там, перед відчиненими дверима, вона раптом побачила незнайому гвардійку.

— Привіт, я Саманта. Мене Нейтер відправив по тебе. Тренування вже починається, тож збирайся швидше і ходімо. Меч брати не треба.

Саманта поступалася Алісі зростом, але тільки ним. Вона значно спортивніша, у рази бадьоріша й мала кращий вигляд, порівнюючи з Алісою, занехаяним соньком. За її неширокими очима й чорним волоссям можна було припустити, що Саманта походила з Кливза.

Її слова не одразу пробили сонну стіну Алісиного розуму.

— Нейтер? — промимрила вона, протираючи око.

Наставник уникав її усі вихідні. Аліса сподівалася, що він про неї й не згадає. Видно, дарма. Їй у житті таланило рідко. Трохи очухавшись, вона прибрала руку від голови й додала:

— Куди? Четверта ранку! Заняття починаються о шостій. Тут або я дурна, або кінь не їде.

Саманта на мить скривилася, не впізнаючи цього вислову чи не очікуючи від Аліси такої поведінки.

— Сьогодні ранній старт. Так теж буває, — спокійно пояснила вона. — Про нього зазвичай не попереджають заздалегідь, а просто будять. Збирайся швидше, за запізнення треба відтискатись. П’ять секунд будуть коштувати одному разу. Порахуй, скільки вийде за п’ять хвилин.

— Хай йому грець. — Рахувати вона зараз точно не могла, але для неї сама думка про відтискання здавалася жахіттям. — Добре, зараз.

За три хвилини вона вже вийшла з кімнати, одягнена в чорну форму та з заплетеною косою. Саманті було легше, бо її коротка зачіска і без того підходила для тренувань. Вони вдвох хутко попленталися з гуртожитку надвір.

— Зараз станемо у стрій. Стояти треба буде рівно й без зайвих розмов. Попереджаю, навчатися складно. Гвардійці повинні тренуватися разів удесятеро більше, аніж чарівники, щоб мати хоча б якісь шанси в поєдинку. Людям з магією тут поблажок немає. Це я вже дізналася на собі, тож свою силу ти ніяк використовувати не зможеш. Крім цього, хлопці й дівчата здебільшого навчаються нарівні. Лише нормативи відрізняються, — дружньо і відчужено водночас розповідала Саманта.

Зосередивши погляд під ноги, Аліса проґавила майже все, що вона сказала, але чітко зловила слова про магію.

— О, ти теж чарівниця? Заклиначка тварин?

Припущення Аліси базувалося лише на думці про герцогство Кливз, а її викликала зовнішність. Саманта, однак, анітрохи не образилася.

— Не важко здогадатися, чи не так? — На її обличчі з’явилася невелика усмішка.

— У тебе крута сила, я раніше не зустрічала інших тваринників, — повела Аліса, наздоганяючи швидкі кроки нової одногрупниці.

Вони нарешті вийшли надвір.

— Бо нас тут небагато залишилось. А зараз бігом!

Саманта раптово кинулася в бік шеренги. Аліса на мить застигла в розгубленості, але потім чкурнула за нею. Її кроки були важкими й невпевненими, дихання збилося, і вона ледь не відставала. Холодне повітря боляче врізалося в ніздрі. Однак у чергу дівчата стали майже водночас. Тут, надворі, з ними загалом було чоловік сорок, враховуючи конюха, візника та двох вартових гвардійців біля воріт. Більшість нормальних людей у цей час ще спали.

Студенти продовжували добігати, хтось, взуваючись на ходу. Перед шеренгою струнко стояв Нейтер. Його очі опущені в журнал на руці, але часом він позирав на студентів, відмічаючи присутність. Вигляд наставника не можна було назвати ані сонним, ані енергійним. Просто звичайний, серйозний покидьок.

— А де викладач? — пошепки запитала Аліса в Саманти, не відводячи погляд від його племінника.

— Так ось же. — Вона кивнула в сторону Нейтера.

— У сенсі? Він же наставник.

Аліса незадоволено скривилася від самої думки про заняття з ним. Люк у водників нічого не вів. Він взагалі нічого не робив, то чому Нейтер має?

— Тут наставник веде тренування для першокурсників, причому завжди. Джон тільки навчає, а фізичною підготовкою займається Нейтер. Він навіть оцінювати нас може.

Якби знала, пішла б розбійницею.

— Який сюр! Що це за непотизм? — прошепотіла вона.

— Балачки в строю! — вигукнув Нейтер, кинувши погляд на неї, і повернувся до журналу.

З гуртожитку вибігли останні двоє хлопців. Наставник швидко поставив відмітки в журналі й ліниво кинув його на стійку з гантелями. Потім він випрямився, склавши руки за спиною, і почав оглядати стрій. Звісно ж, його погляд зупинився на Алісі.