Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Одіссея найкращого сищика республіки 📚 - Українською

Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одіссея найкращого сищика республіки" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 236
Перейти на сторінку:
кохатися й не думатимемо про темряву попереду!

Тут уже я не витримав.

— Господи, дівчинко, звідки ти всього цього набралася! — аж закричав. — Я тобі в батьки годжуся!

— Для кохання немає жодних перешкод! — закричала вона, я хотів щось відповісти, а потім зрозумів, що вона ж іще дитя. Дивно сперечатися з дитиною всерйоз.

— Іване Карповичу, я розумію, ваше серце скам’яніло від незліченних бід і образ, які випали на вашу долю. Але не стримуйте його, дайте йому розтанути у вогні кохання, пориньте у пристрасть, не дайте холодному розуму знищити квітку наших почуттів! Кохайте мене, Іване Карповичу, візьміть мене, Іване Карповичу, з’єднайтеся зі мною, Іване Карповичу! Було двоє, а стало одне — чарівна квітка кохання, — шепотіла вона, і я остаточно переконався, що Агнешка божевільна. Вона вигадувала щось і починала в це вірити, вона не хотіла бачити нічого такого, що б суперечило її вигадці. — Ваню, Ванюшо, Ванечко!

Вона притискалася до мене, стогнала, намагалася вкусити гострими зубками, але найгірше було, що тіло моє починало виходити з-під контролю розуму, відгукувалося на ці невмілі пестощі, і я відчував, що стою над прірвою, куди можу впасти.

— Ванюшо, Ванюшо, Ванюшо, візьми мене! Зі мною твоя книжка! Я підкладу її під голову, а ти візьмеш мене!

— Зачекай, зачекай! Я візьму, візьму, тільки мені треба звільнити руки. Я хочу обіймати тебе, притискати до себе, м’яти тебе! Розумієш?

— Так, розумію!

— Відсунься трохи, мені треба звільнити руки.

Це подіяло, вона відсунулася. Почала говорити про свої почуття. Господи, бідне дівча, чого тільки вона не навигадувала! Вона вже бачила в найдрібніших подробицях наше весілля, вже знала, які візитні картки собі замовить, уже розпланувала наше подальше життя, як допомагатиме мені писати й розслідувати, як народить мені четверо дітей, двох хлопчиків і двох дівчат, як...

Поки вона розповідала, я поплазував до тіл і спробував їх обшукати. З руками, зв’язаними за спиною, це було непросто. Я сподівався, що в бандитів чи в компаньйонів залишилося щось гостре. Ніж або хоч якесь лезо. Лазив скривавленими тілами, нишпорив по кишенях, залізав у взуття.

— Ванюшо, я так кохаю тебе! — Вона не питала про мої почуття, вона була впевнена у відповіді. — Два роки тому ми з подругами ворожили на картах про женихів. І мені випав чирвовий король. Я одразу зрозуміла, що мене покохає старший чоловік. Мені подобаються дорослі чоловіки. Я почала уявляти, яким би він міг бути. А потім випадково побачила журнал із твоїм портретом. І одразу, одразу зрозуміла, що це ви, Іване Карповичу, ви — мій коханий, єдиний і неповторний, на все життя! Я тоді аж розплакалася, почала читати ваші історії, і що більше читала, то більше переконувалася, що не помилилася. Ми створені одне для одного, Іване Карповичу. Так, як я, вас не кохатиме ніхто! Я буду для вас всім! І вірною подругою і пристрасною коханкою і надійною помічницею! Так, знаю, у вас було багато жінок, але зі мною ви забудете про них, поринете у світ небувалих відчуттів! Як же я вас кохаю, Іване Карповичу, мій Ваню!

Вона говорила і говорила, а я лазив по тілах, наче червак якийсь. В одного з бандитів знайшов фляжку зі спиртним, у когось із компаньйонів, їх у темряві важко було розрізнити, — якийсь нотатник. Ще два гребінці, табакерка, кілька цукерок і окуляри у футлярі. Все. Агнешка продовжувала говорити про наше кохання, а я всівся подумати, що ж робити. Спробувати розбити скло окулярів і ним перерізати мотузку? Навряд чи вдасться. Ця робота затягнеться на багато годин, яких у нас не було. Я помацав табакерку. Якби були гострі краї, можна було б спробувати перетирати мотузку нею, але краї були гладкі.

— Ваню, іди до мене! Обійми мене, Ваню! Зустріньмо смерть разом! Я не боюся помирати, бо я зустріла тебе! Моє кохання на все життя! Господь послав тебе, і ми зустрілися! Ваню! Як же я тільки кохаю тебе! Мій Ваню, мій дорогий, мій любий! Ванюшо!

Вона говорила і говорила, плакала, знову говорила, а мені вити хотілося, бо я сидів під землею і мав померти, хоча вмирати не збирався. Хотів крикнути на пані Агнешку, примусити замовкнути, але не міг кричати на жінку. Далі поліз борсатися в тілах. Ну мусило ж бути хоч щось, що дозволить перерізати мотузку і бодай спробувати врятуватися! Так, угорі товсті дошки, прибиті великими цвяхами, а над ними кілька метрів землі. Навіть із вільними руками я можу не вибратися, але краще здиратиму шкіру об землю, аніж сидітиму тут і потроху задихатимуся, наче риба, викинута на берег.

Я знову і знову перевіряв тіла загиблих, але нічого гострого в них не було. Зовсім. Агнешка все кликала мене до себе, пропонувала кохатися, поки ми ще живі. Та несподівано я наче почув якийсь шум згори.

— Агнешко, тихо! — прошепотів я.

— Що? Що таке, Ваню? Іди до мене, благаю! Я кохаю тебе, я...

— Помовч, благаю!

— Ваню, не бійся смерті! Це величезне щастя — померти у коханні, це...

— Замовкни, якщо кохаєш мене! — прошепотів я, і це подіяло. Агнешка замовкла. Я прислухався. Так, точно, наче якісь глухі, ледь чутні удари вгорі. Що б це могло бути? Може, паралатівські мужики влаштували якісь танці на кургані? Та ні, навряд чи, на могилах же не танцюють. Тоді що?

— Ваню, я задихаюся, йди до мене, мій коханий! — прошепотіла Агнешка. І тут я сам відчув нестачу повітря. Дихати доводилося частіше. — Ваню, я...

1 ... 48 49 50 ... 236
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одіссея найкращого сищика республіки"