Читати книгу - "Монети для патріарха"

А оцей шифр знали лише вони вдвох.

Буває, буває… Головний посланець, духовна особа, щез по дорозі, тож залишається тільки гадати — чи потонув корабель, чи пірати, чи, можливо, схопив хтось…

Добре, що посланець, навіть під тортурами, міг видати лише кілька слів, значення яких сам не знав…

А оцей, чиїм завданням було відвертати увагу, по суті смертник, — цей добрався.

— Скажеш гетьманові, що монети — ассирійські.

Мусій раптом зрозумів, що це — неважливо. Єдине, що має значення, — напис на монетах, сенс якого йому знати не треба. А ассирійські чи гішпанські — це вже він має просто сказати. Гетьману це непотрібно.

— Брате Марку, видай йому грошей на зворотний шлях та ще… п’ятдесят золотих нагороди. Заслужив. Так що благословляю тебе, чадо. І ясновельможного пана гетьмана також, передай це обов’язково.

Тепер патріарх знав ім’я купця, який доставить у Бейрут (або, якщо знесе вітром, то у Тріполі чи в Яффу{70}) тисячу (цілу тисячу!) євангелій, надрукованих арабською та грецькою мовами.

Дар гетьмана Івана Мазепи християнам Близького Сходу.

Посилка загадкових монет до антіохійського патріарха дійсно мала місце, і патріарх дійсно відповів, що вони ассирійські, чого не могло бути, бо Ассирія ніколи не карбувала своєї монети, про що й патріарх, і Мазепа знали, адже ассирійські часи досить докладно описані в Біблії та в античних авторів, а тодішня освіта ґрунтувалася на цих двох фундаментах.

Надруковане арабською мовою «коштом гетьмана Мазепи» Євангеліє досі відоме лише в одному примірнику, який зберігається в Румунії, — до речі, пошуки серед християн Близького Сходу можуть бути успішними. Місцем видання книги вказано Алеппо (Халеб), що також неможливо, бо Халебська друкарня була уніатською.[88] Відносини ж між греко-католиками і православними на Близькому Сході були ще гіршими, аніж в Україні. До того ж правителі Халеба та Дамаска (де знаходилася патріархія) воювали між собою. Враховуючи те, що й світська влада, і духівництво Туреччини вважали арабську абетку священною, а також те, що указ султана Баязета II від 1485 року про заборону друкарства арабською, турецькою та персидською мовами протримався до 1727 року[89] (тобто Мазепине Євангеліє — це ще й один з найдавніших арабських стародруків), можна виснувати, що, скоріше за все, воно надруковане в Бухарестській друкарні, куди арабський шрифт було доставлено морем.

Усе інше — творчий домисел автора, крім, звичайно, тих місць, які мають позначку — «історичний факт»))))))))).

Між іншим, у листуванні Румунської академії наук з приводу придбання цього Євангелія, яке мало місце на початку 1960-х pp. (тобто при владі комуністів і ще до того, як румунська компартія посварилася з радянською), — так от у цьому листуванні Мазепа кілька разів названий великим.

Сердюки — піші наймані полки, відтак у частині таких полків була кінна сотня.

Конфедерація — збройний союз шляхти.

Сині однострої носили старі, кадрові полки шведської армії. Полки, набрані у Фінляндії або сформовані вже після початку війни, а також різні ополченці носили сірі однострої (точніше, пошиті з нефарбованого полотна). Перші перемоги росіян над шведами в Прибалтиці та Польщі були отримані, в основному, над «сірими».

Маср, або Міср — Єгипет. (Міср — у більшості діалектів арабської мови, але у власне єгипетських діалектах — Маср).

Мамелюки (мамлюки, мамлуки) — єгипетське та си- рійське військо, сформоване з рабів.

Білі та червоні — з початку XVII ст. Єгипет та арабські країни Передньої Азії стали ареною