Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

коштів, що спрямовуються на придбання обладнання, проведення ремонтних, будівельних тощо робіт, що може здійснюватись на шкоду інтересам працівників, які зацікавлені у збільшенні розміру заробітної плати, її своєчасній виплаті. Тому вирішення питання про те, вчинені службовою особою дії в інтересах служби чи всупереч інтересам служби, має бути комплексним, з урахуванням всіх інтересів, які зачіпаються вчинюваним діянням. Слід також враховувати пріоритетність інтересів, їх ієрархію, а також те, що законодавець в певних випадках ті чи інші інтереси ставить під безпосередню кримінально-правову чи адміністративно-правову охорону, передбачаючи за посягання на них кримінальну або ж адміністративну відповідальність. Говорячи про інтереси конкретного підприємства, слід, очевидно, виходити з того, що вони, як і державні інтереси, є частиною суспільних інтересів в цілому. При цьому, по-перше, мова має йти про законні, а не будь-які інтереси, і по-друге, необхідно розглядати законні інтереси підприємства у співвідношенні з інтересами держави. Держава має бути зацікавлена, щоб кожне конкретне підприємство працювало ефективно і прибутково, забезпечувало зайнятість населення, збільшувало обсяги виробництва, що, в свою чергу, матиме наслідком збільшення надходжень до бюджетів, зокрема у вигляді податків чи інших обов'язкових платежів, підвищення рівня доходів працівників підприємства, матеріального добробуту їх сімей тощо.

Іншими словами, законні інтереси підприємства — це, як правило, й інтереси держави. Тому, очевидно, для відповіді на питання, діяла службова особа в інтересах служби чи всупереч їм, необхідно визначити, яким інтересам держави чи підприємства діями службової особи, наприклад несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, заподіяна шкода і яка саме, а які інтереси держави чи підприємства отримали вигоду і яку саме. Якщо умисна несвоєчасна сплата продекларованих податків зумовлена використанням коштів для здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то необхідно, як видається, визначити розмір шкоди, понесеної платником податків внаслідок сплати штрафних санкцій і пені, розмір відверненої шкоди, тобто суми коштів, які були б сплачені іншим кредиторам через невиконання зобов'язань перед ними за укладеними договорами, а також можливих збитків, які фактично відвернені, внаслідок можливого зменшення чи взагалі припинення господарської діяльності, простоїв тощо. В кінцевому підсумку необхідно встановити, заподіяна в цілому чи ні шкода суспільним інтересам. При колізії інтересів, очевидно, слід враховувати, яка шкода заподіяна конкретним інтересам і яка шкода могла б бути заподіяна іншим інтересам, на користь яких вчинені дії службовою особою, у разі їх невчинення.

Реєструючись як підприємець чи реєструючи юридичну особу — суб'єкт господарської діяльності, — створювану одноособово (приватне підприємство або товариство з обмеженою відповідальністю згідно з ЦК України 2003 р.) або спільно з іншими особами, особа тим самим укладає своєрідну угоду з державою (вчиняє правочин), за якою бере на себе обов'язок дотримуватись визначених державою «правил гри» при здійсненні господарської діяльності безпосередньо чи створеним суб'єктом господарювання, тобто дотримуватись визначеного державою порядку здійснення господарської дільності. Цього ж порядку повинні дотримуватись наймані працівники суб'єкта господарювання і перш за все його виконавчого органу. Держава, визначаючи порядок здійснення господарської діяльності, враховує перш за все власні інтереси, які не повинні суперечити інтересам суспільства, а отже, і інтересам суб'єкта господарювання. У такому контексті можна говорити про те, що інтереси служби — це інтереси суб'єкта господарювання.

Теорія та судова практика вважають, що вчинення дій всупереч інтересам служби буде, зокрема, у разі, коли самі по собі такі дії є протиправними. Зокрема, ухилення від сплати податків у цьому контексті має вважатись як діяння, вчинене всупереч інтересам служби.

На мій погляд, при визначенні розміру заподіяної шкоди при умисній несвоєчасній сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід керуватися положеннями Закону від 21 грудня 2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ним передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення, залежно від того, яка з величин таких ставок с більшою — такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення за кожний календарний день прострочення його сплати (ст. 16 Закону). А за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону, згідно із пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону накладається штраф у визначених цим підпунктом розмірах залежно від строку затримки сплати податкового зобов'язання (від 10 до 50 відсотків від несплаченої узгодженої суми податкового зобов'язання). Встановивши застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, законодавець тим самим, на наш погляд, визначив і розмір шкоди, яка заподіюється такими діяннями. Таким чином, розмір заподіяної державі шкоди несвоєчасною сплатою податків та інших обов'язкових платежів має визначатись розміром накладеного штрафу та розміром нарахованої і несплаченої пені. При цьому про наявність матеріальної шкоди державі можна говорити, на наш погляд, лише у разі, якщо з тих чи інших причин продекларовані податки, накладений штраф та нарахована пеня не будуть сплачені взагалі, або ж податки будуть сплачені, але повністю чи частково не буде сплачено штраф чи пеню. У разі фактичної сплати несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань, штрафу та пені взаємовідносини платника податків та держави не виходять за межі податкових взаємовідносин і вичерпуються ними, чим питання про їх кримінально-правову оцінку знімається.

Позиції як радянських, так і сучасних українських та російських вчених щодо розуміння змісту термінологічного звороту (словосполучення) «використання службового становища» суттєво різняться. Умовно їх можна об'єднати у дві групи: 1) прихильники позиції, що використанням службового становища є вчинення службовою особою таких дій, які обумовлені виключно її службовою компетенцією (вузьке розуміння)