Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей 📚 - Українською

Читати книгу - "Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей"

296
0
13.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ярмарок суєти - Книга 1" автора Вільям Текерей. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 137
Перейти на сторінку:
його велебність, мало дуба не врізала. Думка про духівницю викликала в усіх родичів нетерплячий, піднесений настрій, а Родон Кроулі уже мріяв, що до початку, лондонського сезону отримає щонайменше сорок тисяч фунтів. Містер Кроулі прислав тітці пачку брошурок, щоб підготувати її до переходу з Ярмарку Суєти і Парк-лейн в інший світ. Проте один добрий лікар із Саутгемптона, якого вчасно покликали, переміг омарів, що мало не стали для міс Кроулі фатальними, і влив у неї стільки сили, що вона змогла повернутися в Лондон. Баронет не приховував своєї досади, що так вийшло.

Тим часом як усі бігали коло міс Кроулі і посланці з пасторського будинку щогодини приносили своїм господарям звістки про стан її здоров’я, в замку лежала ще одна тяжко хвора жінка, на яку ніхто не звертав уваги,- сама леді Кроулі. Добрий лікар тільки похитав головою, оглянувши її,- сер Пітт погодився на цей візит, оскільки за нього не треба було платити окремо; після цього її залишили в самітній кімнаті, турбуючись про неї не більше, ніж про якийсь бур’ян у парку.

Молоді леді тепер не часто мали змогу втішатися неоціненною наукою гувернантки. Ребека виявилась такою милою доглядачкою, що міс Кроулі погоджувалася приймати ліки тільки з її рук. Феркін була усунута ще задовго до виїзду її господині з села. Повернувшись до Лондона, ця віддана служниця знайшла гірку втіху бодай у тому, що міс Брігс теж мучилася ревнощами і зазнала такого приниження, як і вона сама.

Через тітчину хворобу капітанові Кроулі продовжили відпустку, і він як відданий небіж залишився вдома. Навіть увесь час сидів у неї в передпокої (широке ліжко хворої стояло в парадній спальні, куди можна було зайти через маленький блакитний передпокій). Принаймні батько завжди натрапляв там на нього. А коли Родон проходив коридором, то хоч би як тихо він ступав, двері з батькової кімнати неодмінно прочинялися і звідти визирало хиже, мов у гієни, обличчя старого джентльмена. Чого вони так стежили один за одним? Безперечно, їх спонукало до цього благородне суперництво: котрий із них виявиться уважніший до любої страдниці в парадній спальні. Звідти виходила Ребека і заспокоювала їх обох разом або того чи іншого окремо. Обидва ці шановні джентльмени палали бажанням почути щось про хвору з уст її вірної, маленької вістунки.

Під час обіду, коли Ребека спускалася на півгодини вниз, вона підтримувала мир між батьком і сином, а потім зникала на цілу ніч. Тоді Родон їхав до свого 150-го полку, що стояв у Грязьбері, а батечко залишався в товаристві Горокса й рому. Ребека провела в кімнаті міс Кроулі два такі виснажливі тижні, що гірших не доводилось витримувати нікому з смертних, але вона, мабуть, мала залізні нерви, бо її не здолали ні тяжкі обов’язки, ні втомлива одноманітність.

Аж багато, багато пізніше Ребека призналася, як їй було тяжко, якою нестерпною пацієнткою виявилася весела стара дама, як вона вередувала, сердилась, як її мучило безсоння, скільки довгих ночей вона пролежала, стогнучи й жахаючись смерті, майже божеволіючи зі страху перед картинами майбутнього світу, про який ніколи й не згадувала, коли була здорова. О прекрасна юна читачко, уяви собі ласу до світських розваг, самолюбну, розбещену, невдячну, безбожну стару жінку, що корчиться з болю і страху, та ще й без перуки! Уяви собі її і вчися замолоду любити й молитися!

Бекі Шарп з невичерпною терплячістю просиджувала дні і ночі біля цього відразного ліжка. Ніщо не залишалося поза її увагою, і, як завбачлива управителька, вона все обертала собі на користь. Згодом вона розповідала чимало цікавих історій про хворобу міс Кроулі, таких, що коли ця шановна леді слухала їх, то навіть крізь грубий шар рум’ян видно було, як вона червоніє. Але, поки вона була хвора, Ребека жодного разу не втратила самовладання, завжди була уважна, засинала легко, як людина з чистим сумлінням, і могла будь-якої хвилини відволіктися й поновити свою силу. Дивлячись на неї, ніхто б не помітив, яка вона стомлена. Щоправда, обличчя її трохи зблідло і синці під очима стали помітніші, та з кімнати хворої вона завжди виходила усміхнена, свіжа, чепурна і така гарненька в халатику та чепчику, як у найкращій вечірній сукні.

Такою вона здавалася Родонові: він безтямно закохався в неї. Зубчаста стріла Амура пробила наскрізь його грубу шкіру. Шість тижнів, протягом яких він раз по раз мав нагоду зустрічатися з міс Шарп, остаточно його доконали. Своїми сердечними справами капітан поділився тільки з єдиною особою - і з ким би ви думали! - з дядиною, дружиною пастора. Місіс Б’ют спершу взяла небожа на сміх: мовляв, так вона й знала, що він закохається, і почала його застерігати, але наостанці визнала, що маленька гувернантка дуже розумна, цікава, надзвичайна, ласкава, проста та мила дівчина, таких у всій Англії небагато знайдеться. Проте Родонові не годилося б гратися її почуттями, а то люба міс Кроулі ніколи йому цього не пробачить. Адже й вона зачарована Ребекою і любить її, як свою дочку. Хай краще Родон їде геть, вертається у свій полк, у той огидний Лондон, і не дурить бідолашної, довірливої дівчини.

Багато, багато разів ця добродушна жінка, співчуваючи нещасному закоханому капітанові, давала йому нагоду зустрітися з міс Шарп у себе вдома і, як ми вже бачили, проводити її додому. Шановні дами, є такі чоловіки, що коли вони закохаються, то хоч і бачать гачок, волосінь і весь прилад, яким їх хочуть спіймати, а однаково йдуть на принаду, ковтають її - і ось вони вже спіймані, їх вже витягають на берег. Родон здогадувався, що місіс Б’ют намагається спіймати його Ребекою. Він не був надто розумний, але вже дечого навчився за кілька сезонів у Лондоні. Промінчик світла заблищав у його темній душі, як йому здавалося, після однієї розмови зі своєю родичкою.

- Згадаєш моє слово, Родоне,- мовила місіс Б’ют, одного чудового дня міс Шарп породичається з тобою.

- Як породичається? Стане моєю зовицею, ге, місіс Б’ют? Чи, бува, не Джеймс підбиває до неї клинці? - спробував пожартувати капітан.

- Ще ближчою,- сказала місіс Б’ют, блиснувши чорними очима.

- Може, Пітт? Ні, вона йому не дістанеться, той негідник її не вартий. До того ж він залицяється до леді Джейн Шіпшенкс.

- Ви, чоловіки, ніколи нічого не бачите. Який же ти сліпий! Таж як з леді Кроулі щось станеться, міс Шарп

1 ... 48 49 50 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей"