Читати книгу - "Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я встала та вибігла з кафе, ледь не збивши офіціантку, яка якраз підійшла.
Бігла по тротуару, не розуміючи, куди несуть мене мої ноги. Серце шалено гепало. Очі болісно пекли від солоних сліз. Не було сил терпіти. Я була знесилена їхніми вчинками.
А ще... Прізвище Олександра «Мур» здалось мені знайомим. Я ніколи її не чула від нього, але згадала слова Марлін:
«— Хто були його конкуренти? — не витримала я.
— Мур Максим, — жінка замовкла та різко встала, немов вона щось згадала гидке та скривилась. Поглянула на мене.»
Я не можу в це повірити. Схопившись за голову, я так і стояла на тротуарі, ледь не кричавши. Це його батько. Його батько вбив моїх батьків.
Я не розуміла нічого. В мене різко закрутилась голова від усього, що я дізналась. Стало пливти в очах. Я ледь трималась, аби не впасти і зрештою таки в очах стало темно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я (не) втечу від тебе., Марі Керімей », після закриття браузера.
