Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

Згадала недавні висловлювання чоловіків щодо секретарки. Нік огидний, а до дівчини, всупереч логічним аргументам, я просто ревную. З якого дива я відчуваю це бридке почуття?

Собі брехати немає сенсу. Сашко явно нею зацікавлений, незважаючи на його слова про її ненатуральність. Питання, питання та жодної відповіді.

Я пробула в лікарні аж до самого вечора. Декілька разів заходили медсестри. Також заходив Руслан Вікторович, але змін у стані тата, як і раніше, немає.

Вся моя романтична і не дуже нісенітниця вляглася, і я змогла спокійно подумати. В нас залишається єдина ниточка, це Валерія. Більше зачепитися нема за що. Якщо тут не вигорить, доведеться починати все з самого початку.

Коли тато одружився, то, я впевнена, перевіряв всю інформацію стосовно своєї обраниці. І тоді він нічого підозрілого не помітив, інакше він би з нею не одружився. Виходить, хтось неабияк попітнів над біографією мачухи. Хтось підчистив її історію.

Що мені про неї відомо? Насправді мало, лиш те, що вона приїхала із сусіднього міста. Валерія казала, що має вищу освіту. Господи, у неї, мабуть, є родичі і їм потрібно повідомити про її смерть. Та й похороном треба зайнятися. Батькові про смерть дружини не розповідала, але він, швидше за все, мене й не почує.

Сашко по мене так і не приїхав, прислав за мною Платона. Вдома чоловіка теж не було. Я приготувала собі нехитру вечерю й з'їла її наодинці, без особливого апетиту. Прибравши стіл, піднялася до спальні й зраділа від того, що там з'явився новий елемент інтер'єру, у кімнату занесли диван, який я замовила у магазині.

Дивна річ, останні кілька ночей Сашко спав невідомо де, але не в спальні це точно. Мабуть, Тетяна Павлівна скоро повернеться чи все банально й чоловік просто боїться, що охорона почне розводити плітки, мовляв, дружина вигнала і не пускає до подружніх покоїв. Маячня. Все моє життя перетворилося на суцільну маячню.

Я привела себе до ладу. Змила із себе цей день. Шия виглядати краще не стала, але горло більше не болить і голос повернувся до норми.

Ближче до опівночі на першому поверсі почулася метушня. Я ще не спала, тільки постелила на дивані для чоловіка. Сама зайняла ліжко, сподіваюся «милий» дозволить мені таку дрібницю. Першою думкою було замкнутись у кімнаті на ключ, але згадала, що в домі повно охорони й боятися мені нічого, хіба що хазяїна будинку. Іронія, вівця все життя боялася вовка, а з'їв її пастух. Накинула на себе халат і почала спускатися сходами.

Виявилося це повернувся мій благовірний, і не один, а в компанії свого огидного друга Микити. До того ж обидва п'яні.

- Оп-па, кохана, знову підслухуєш? - помітив мене Сашко.

- Тихіше. Забув навіщо ми тут? - перебив його Нік.

- Навіщо ми тут, а я тут живу. А ти чого тут?

- Ми прийшли налагоджувати стосунки. - Нагадав йому Нік.

- Ви обоє збожеволіли. Ніч на дворі, які стосунки? Ви п'яні у дошку, де ви взагалі так набралися?

- Не лайся, крихітко. - Поліз обійматися Сашко.

- Фу, від тебе тхне спиртним. - Відсахнулася. - Так, спати лягайте обоє. Налагоджуватимемо стосунки завтра.

- Я не спатиму з ним. - Запротестував п'яний чоловік.

- Хлопці, відведіть це тіло до спальні, а цього розмістіть у гостьовій. - Попросила охоронців, адже однією мені їх не дотягнути.

- Я не піду. Доки ти мені не пробачиш. - Тепер протестує Нік. - Скажи, ти мене пробачила?

- Обов'язково. - «У наступному житті» додала подумки й схрестила пальці за спиною.

Сашко виявився п'янішим за Микиту, його дотягли до другого поверху, але до спальні я заледве завела його сама, не хотіла, щоб інші бачили другий спальний комплект на дивані, інакше вся наша легенда псові під хвіст.

З іншим алкашем довелося повозитися. Він хотів розповісти всім, яка я великодушна і рвався мене обійняти.

Сашка поклала на диван й насилу його роздягла. Він зовсім не допомагав, а роздягати нерухоме тіло, я скажу вам, ще те задоволення. Балконні двері довелося залишити відчиненими, щоб не задихнутися, адже запах перегару швидко заповнив собою всю кімнату. Як він завтра встане на роботу одному Богові відомо.