Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Я наводив довідки про нову помічницю. Батько у неї священик у маленькому місті, це я пам'ятаю. Та й сама вона занадто правильна. За це я її і вибрав. Бо складно швидко знайти настільки наївних і довірливих у моєму оточенні.

Погоджуюся на морозиво та какао. Залишаю яхту і відро квітів. Не троянд, а її улюблених нарцисів. У житті не запам'ятовував стільки інформації про дівчат. Ще пам'ятаю колір її білизни, як ніби відбилося в голові, коли злетіла сукня. Біленька в синій горошок. Тільки колір, адже помацати навіть не дали.

Мені дзвонить друг, і доводиться перервати підготовку. Виходжу в коридор, відповідаю на виклик.

- І як дівчина? Погодилася пожити у моїй квартирі?

- Їй довелося. Все одно поки без житла.

- Кире, ну ти даєш. Вона до тебе, напевно, просилася? Тільки не кажи, що вирішив пограти у сусідські пристрасті?

Під ніс чортихаюся. Всі про одне тільки думають.

- Та ну тебе, Артуре. Хіба ти забув, що вона лише працює на мене?

- Тоді спробуйте у процесі роботи не розвалити ліжка. Раптом мені в майбутньому ще переїхати в квартиру доведеться, - регоче в слухавку.

- Серйозно, нічого з нею. Давай, до зв'язку, - дратуюся, і хочу відключитися.

- А куди це ти так поспішаєш? Випадково не на вечерю зі співробітницею? Зараз же саме час для нарад. Мха-ха-ха!

- Відразу з трьома. Ходи і заздри, - зі злістю натискаю відбій.

Як він відчув? Треба ж, здогадався!

Уявляю, як здивувалися б мої друзі, що я можу спокійно вечір проводити, без задоволення моїх чоловічих потреб. Нехай Вікторія хоч голою сидить за столом, у мене буде залізна витримка.

Повертаюся в їдальню і, як на зло, уява розігралася. Уявляю, як дівчина навпроти колупає виделкою в салаті, а при цьому вся оголена. У неї світла шкіра молочного кольору, невеликі груди, як раз взяти в долоню.

Чортівня якась!

Включаю кондиціонер. Занадто душно стає та тісно в ширінці. Мабуть, позначається перерва. Страждають чоловічі потреби.

Мій останній похід з друзями до клубу не закінчився на згодній на все кралі. Вибір був, але щось не чіпляло. Варто було взяти собі Вікторію у фіктивну пару, як ніби прокляли мене. Навіть з найгарнішими не виходить розслабитися. Постійно на взводі. У думках засіла неприступна помічниця.

- Пам'ятаєш, ти обіцяв, що не з'їси мене? Чому тоді так дивно дивишся? - моя гостя помітно міцніше стискає виделку в руці.

- Це я того… е-е... задумався про нову програму, яку наш відділ розробляє, - несу якусь нісенітницю, але правдою її краще не лякати.

На одне тільки надія, що мій план швидко здійсниться. У глушині відкриють завод без мене. Відпаде необхідність у фіктивності, і знову заживу як ні в чому не бувало. Добре заживу!

Після вечері роблю те, що неможливо уявити в реальності. Тим паче у здоровому глузді. Ризикую жахіттями мучитись. Але вже зважився на божевільну авантюру, тому треба йти до кінця.

Замість того, щоб з дівчиною проводити продовження вечора, я женуся за Вікторією до дверей, щоб вручити…

- Тобі потрібно надіти каблучку нареченої. Прямо зараз надягай, і в ній залишайся, - простягаю наш знак, що вона «погодилася вийти за мене». Мало не забув віддати.

Вікторія бере з моїх рук золоту каблучку з діамантовим розсипом тремтячими пальцями. Спочатку розглядає. У блискучих очах її бачу захват. Отже, сподобалося. Консультанти в ювелірному запевняли мене, що така модель ідеально підійде для заручин.

- Гадаєш, нам парою бути мало? Ну, закоханими... для відводу очей? - не поспішає надягати на свій пальчик.

- Перестрахуємося, - забираю каблучку і сам їй надягаю. - Вони тебе бачили, знають. Скажу, що не стримався і зробив вчора ввечері пропозицію. Проти такого вже не попреш. Серйозними намірами пахне.

- А це нічого, що я вчора ночувала зовсім в іншому місці?

- І що? Хто про це дізнається? Ми провели весь вечір разом, і ніч, само собою. Хіба не мило? Вміємо ж брехати.

- Та-ак, - з гучним зітханням вона погоджується. - Дякую за вечерю. І... не хвилюйся, Кирило. Після договору каблучку поверну, носити буду обережно. Краще мені не знати, яка вона дорога.

Взяла й втекла у відчинені двері.

Ну що ж, вважаю свою підготовку бездоганною. До мене не прикопатися. Якщо тільки Вікторія нас не здасть, або щось таки піде не за планом. Та це навряд чи. Фіктивна наречена тепер живе поруч. А я не звик відступати і швидко здаватися.