Читати книгу - "Новорічні (не)щасливці, Емілія Дзвінко"

Макс 

— Ого, — відразу реагую на те, що бачу. А бачу я струнке оголене тіло з красивими акуратними грудьми, плоским животиком та пружними сідницями. Каюсь, обличчя не встиг розглянути, бо спрацював інстинкт самця і я відразу ж поглядом без жодного докору совісті почав досліджувати те, що нижче. Гарний прийом влаштував мені Сергій. Треба буде подякувати брату і дізнатися хто ця дівчина. Головне, щоб не його дружина, Оленка, здається її звати, бо потім всім буде незручно. 

Я продовжую сканувати жіноче тіло і відчуваю як в мене піднімається не лише настрій. Моя фантазія активно працює. Мені хочеться торкнутися до звабливих грудей і провести долонею нижче. Не знаю, на скільки часу я зависаю на розгляданні дівочого тіла, але дзвінкий ляпас мене швидко приводить до тями. 

— Збочинцю, вийди звідси негайно! — кричить на мене розлючена фурія, находу обгортуючись рушником. Це не особливо рятує ситуацію, бо все найкраще я вже побачив і мені хочеться ще, тому я не поспішаю виходити з ванної. 

— Двері були незачинені. — одразу вказую на головну помилку дівчини. —  І здається, що незачинила їх ти, тому красуню, злися на себе, а не на мене, — переводжу погляд на її обличчя. Акуратне личко, коротко стрижене темне волосся, карі очі, довгі вії, пухкі губи кольору стиглої вишні. Уявляю, що з ними можна зробити. Тіло і обличчя — натуральне. Приємно дивитися, а певне ще приємніше торкатися. Аж кінчики пальців поколює, так хочеться торкнутися прямо зараз. Але стримую себе. Впевнений, що сьогодні ще знайду таку можливість.

— Якби в тебе було відчуття такту, то ти б вже вибачився, як мінімум, а як максимум, міг би вже декілька разів вийти, за той час, що тут стовбичиш, — командує дівчина і намагається мене виштовхати за двері, але я непробивна стіна. Однозначно, що перевага на моєму боці, але незнайомка вперто не здається. Її махання кулачками виглядає так мило, що я не стримуюся і голосно регочу. Дівчина злиться і ще сильніше починає товкти мене своїми кулачками. Щоб якось заспокоїти цю амазонку з ванної я ловлю її за руки, притягую до себе і міцно притискаю до грудей. Дівчина завмирає від несподіванки і піднімає на мене свої красиві очиська. Хоч притиснута до мене, але вседоно дивиться з викликом.

— Я не тактовний і не сильно переймаюся тим, — кажу їй в обличчя, вона мовчки кліпає декілька разів— Зате наполегливий, тому, можемо разом прийняти душ. Ми ж для цього сюди прийшли? — спеціально провокую дівчину, хочу розізлити ще більше. В мені прокинувся азарт і я не проти погратись, тим паче, що трапився такий цікавий екземпляр. 

— Відпусти мене негайно, інакше я покличу господарів будинку, — фурія переходить до погроз. Це тішить, бо вона точно не дружина мого брата, а значить вечір обіцяє бути цікавим.

— Клич одразу Сергія, він розкаже тобі хто я, і що тут роблю. Можливо тоді ти станеш привітнішою до мене, — усміхаюся, розмикати свої обійми не поспішаю. 

— Ясно-ясно, то ти один з тих його неадекватних родичів? — робить припущення незнайомка, продовжує дивитись мені в очі. Відчуваю, що не боїться мене і не намагається спокусити, чим сильно дивує. 

— Влучний опис, — усміхаюся і таки відпускаю її. Дівчина швиденько відходить на крок від мене. — Так, я один з неадекватних родичів, — підтверджую її припущення.

— Вийди, — знову шипить на мене фурія, але я незважаю.

— Я Макс, двоюрідний брат Сергія, а ти хто гола дівчино? — протягую руку для знайомства та мене ігнорують.

— Не називай мене так і вийди вже нарешті, щоб я могла прийняти душ. Не люблю запізнюватися, — обурюється дівчина, але і я поки не отримує своє, здаватися не збираюся.

— Я нікуди не поспішаю. Якщо тобі треба в душ, і щоб я ще й вийшов, то давай спробуємо ще раз, але без образ і звинувачень. — пропоную. — Я Макс, — ще раз протягую її руку.

Дівчина злиться, але раціональність перемагає в ній і вона йде зі мною на контакт.

— Наті, — відповідає моя нова знайома і швидко висмикує свою руку з моєї. 

— Хто ж ти така Наті і що тут робиш? — цікавлюся, — Не подумай нічого поганого … — намагаюся підібрати потрібні слова, але вирішую запитати прямо, щоб не будувати зайвих планів на неї. — Я бачу тебе вперше в цьому домі, тому припускаю, що ти коханка когось з моїх родичів, або ж офіційна дівчина. Хоча офіційна дівчина, це навряд чи, бо я б знав. 

— В тебе хвора фантазія, —  знову обурюється дівчина. — Думаєш, якби я була коханкою, я б прийшла в будинок де буде вся ваша родина. В якому статусі? З чого такі дурні припущення чи це не припущення, а власний досвід? 

— Повір, краще тобі не знати, про мій власний досвід, — відповідаю я на випад дівчини. — То ти скажеш нарешті, хто ти, чи продовжимо грати у вгадайку?

—  Я подруга Олени і не маю відношення до членів твоєї родини, бо якщо вони такі придурки як ти, то моїй подрузі, можна лише поспівчувати. Допит закінчений чи будуть ще питання?

— Питань не буде, — не поспішаю виходити.

— То може ти заберешся вже звідси і дозволиш мені прийняти душ? — розлючено зиркає на мене Наті. 

— Радий знайомству Наті, і до зустрічі на вечірці, — усміхаюся на прощання і таки виходжу з ванної.

Не думав, що скажу це, але навіть добре, що Міла застрягла в Парижі і не змогла сьогодні приїхати на вечірку. Кохання до гробу я їй не обіцяв та й у вірності не клявся, а значить сьогодні можна буде ближче познайомитись з Наті.