Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Мій коханий хірург, Інна Романова 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій коханий хірург, Інна Романова"

1 776
0
13.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій коханий хірург" автора Інна Романова. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Мій коханий хірург, Інна Романова» була написана автором - Інна Романова, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Мій коханий хірург, Інна Романова" в соціальних мережах: 

Ласкаво просимо на ReadUkrainianBooks.com, ваш вірний компаньйон у світі української літератури. Сьогодні ми розповімо вам про захоплюючу книгу "Мій коханий хірург" від видатної української письменниці Інни Романової. 📚❤️

Ця книга - це історія про глибоку, міцну любов та відданість, яка перетнула кордони життя та смерті. Головний герой, Андрій, - визнаний хірург, який врятував безліч життів, але, на жаль, не в змозі врятувати свою власну сім'ю. Його долю перевертає романтична зустріч з молодою жінкою, яка потрапила під його опіку. Лікарська етика та особисті почуття ставлять його перед неймовірними випробуваннями.

Авторка, Інна Романова, - відома українська письменниця, яка завоювала серця читачів своєю витонченою прозою та вмінням створювати відчуття, ніби ви самі стаєте частиною її казки. Її роботи завжди вражають глибиною переживань та психологічною проникливістю.

На ReadUkrainianBooks.com ви можете знайти цю книгу та багато інших онлайн, абсолютно безкоштовно та без необхідності реєстрації. Наша бібліотека об'єднує бестселери та найкращі твори світової та української літератури, готові приголомшити вас своєю глибиною та мудрістю.

"Мій коханий хірург" - це історія, яка змусить вас задуматися про те, як важливо бути вірними своїм принципам та відданою своїм почуттям. Це книга, яка залишить слід у вашому серці. Читайте її та насолоджуйтесь майстерністю Інни Романової на ReadUkrainianBooks.com. 🌐📖❤️


Читати ще книги автора Інни Романової:
Мій випадковий чоловік, Інна Романова

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 27
Перейти на сторінку:
Глава 1.

—  Давай, ну коли уже!  - дзижчить над головою Поліна, моя сусідка по парті та подруга по нещастю. 
- Не можу… - шепочу, піт тече по лобі, стікає нижче по обличчю і капає з кінчика носа, я ж зосереджено тримаю голку і намагаюся вколоти.  
Це лише маленька дірочка, з якої піде струмок крові, венозної, не артеріальної, щоб фонтанчиком бризнути... Ну, Настя, давай! Може із заплющеними очима зробити цей нещасний прокол? Точно так і зроблю! Заплющую очі, тягнуся до теплої руки і… 
- Ульянова, ти що витворяєш? Зовсім з розуму вижила? – кричить на мене Ольга Петрівна, наш викладач із практики. – Ти зібралася навмання колоти? А ти, Петрошенко, чого мовчиш? Хочеш синців і дірок у руці? 
- Не хочу, - похмуро промовив мій піддослідний. Ну що ж мені робити?.. На манекенах я спокійно знаходжу вену і роблю укол, беру кров, ставлю катетер, та всі необхідні маніпуляції виходять ідеально, але як тільки бачу перед собою живу людину – все… ступор і страх. 
А я ж майбутня медсестра!  
При тому, хочу стати не простою, а саме операційною медсестрою, і що зрештою? Он Петрошенка навіть ненависного штрикнути не можу. 
Заняття закінчилося і я, похмуро опустивши голову, не поспішаючи, поплелася в гуртожиток. 

- Ну як справи? - запитує моя сусідка по кімнаті, неперевершена зірка факультету «Сестринська справа» Віра Калугіна.  - Змогла подолати базову процедуру медсестер чи знепритомніла? - вона в'їдливо посміхається, натягуючи панчохи.  
Хм… Цікаво… Сукня на ліжку лежить червона і тканини там зовсім мало, така собі сукня з натяжкою, скоріше подовжена кофта, і гриву свою завила… 
- А ти куди? - з подивом питаю, адже наша зубрилка і відмінниця Віра посеред тижня не ходить нікуди, вся в навчанні або в спорті, щоб не поступитися місцем першості за ідеальністю, а тут така позаштатна ситуація. Цікаво! Так... Навіть манікюр оновила під колір сукні, і макіяж агресивний досить... Швидше за все побачення. 
- Не твого розуму справа, йди вчись уколи робити, медсестра-недоучка! - сказавши мені ці приємності, наша міс Конгеніальність взула високі підбори і пішла. Гарна! 
Я провела сусідку поглядом і подивилася на себе в дзеркало...  
А я теж дуже навіть симпатична... Щоправда на голову нижча за Вірку, вона швабра 176см, а я всього лише 163, хоча вага у нас, я думаю, майже однакова, близько 55кг. Ні, я зовсім не товстушка, а саме «нормальної статури», з апетитною попкою, з невеликим животом і грудьми третього розміру, як каже мама Катя «все при мені». Єдине, ці щічки ... Хотілося б вилиці точені і підборіддя як у аристократів, але маю що маю - ластовиння, курносий ніс, кругле обличчя і яскраво-сині очі на пів обличчя, обрамлені світлими віями. Бувають блондинки з темними віями і бровами, то я не така, у мене їх без туші зовсім майже не видно. Зате волосся –  моя гордість, я володарка рідкісного кольору волосся – платинова блондинка, у мій колір фарбуються всі відомі селебретіс-блонди. 
Розглянувши себе ще раз у дзеркалі, покрутилася, покружляла і залишилася задоволена – не модель, але симпатична. Усміхнулася, підморгнула та пішла вивчати теорію медичних приладів.  
Тяжке життя студента, а мама Кет каже, що доросле життя буде ще важчим. Ну нічого, прорвемося! Терпіння і наполегливість мені допоможуть подолати все! 
Не просто так я пішла вчитися на медсестру, у мене є велика мета – зустріти свого Лікаря Романа Завгороднього! Я в нього була закохана в 15 років, цікаво, як він поживає? 
Наша зустріч була доленосною у прямому значенні цього слова. 
Як згадаю… 
Ми з однокласниками бігали на мосту і бешкетували, хлопці нас наздоганяли і намагалися «скинути» в річку через міст, а ми з дівчатками «сильно тікали», така собі дурість і легкий флірт безумних підлітків. Все було весело, безневинно і цілком безпечно, поки Коля Петрошенко не перестарався... Спіймавши мене, він перевернув моє тіло через бортик... Всі вже кричали, щоб він зупинився, хлопці підбігли і почали допомагати мене витягувати, я тим часом істерично репетувала, висіла головою вниз і дивилася в товщу води. Однак назад мене витягти не змогли, рука вислизнула, спочатку одна, потім ще одна і я, як у сповільненому зйомці, відчула політ і падіння в товщу річки. 
Скільки тоді думок промайнуло в голові. 
І про те, що я така молода, і хлопця у мене досі не було, і мама Катя як там буде без мене, навіть промайнула думка, що завтра контрольна з фізики, добре, хоч не вчила, все одно дарма. 
Справа в тому, що я не вміла плавати і взагалі боялася води, не знаю звідки цей страх, але як випливти навіть не уявляла, а повітря тим часом закінчувалося.  
Я як у фільмах бачила зверху світло та опускалась все нижче. Якоїсь миті бажання жити стало непереборним і я на останньому подиху почала рухати ногами, як риба хвостом, намагаючись піднятися вгору і в мене навіть почало трохи виходити. 
Але повітря не вистачило, задихаючись, я наковталася води і світ померкнув переді мною, огортаючи темрявою і крижаним спокоєм. 
Розплющивши очі я побачила найпрекраснішого хлопця у світі, він сидів біля мене і методично бив по грудях.  
Я почала кашляти і захлинатися водою, вона випливала з легень, носа, рота, і мабуть, навіть із вух. Мені було боляче і нещадно пекло горло, в той же час я була щаслива. Адже жива! 
Він мовчки спостерігав, загадковий та неймовірний, мій Рятівник! 
- Дякую, - пробулькала я. 
- Дура! - відповів мій прекрасний принц - Розмовляєш, значить жива. Мізками наступного разу думай, перш ніж у ризиковані ігри грати. Переодягнися і потім у лікарню сходи, можливо, пневмонія або бактеріальне забруднення, води напилася. Все, живи, - хлопець говорив грубі слова, але в очах натомість бачила турботу і небайдужість, також звернула увагу, що він нервується, руки трясуться,  проводить рукою по волоссю, ніби розчісуючи їх, намагаючись приховати тремтіння. 
Він мені здався Ідеальним! 
А далі хлопець просто розвернувся і пішов, покидаючи мій світ. 
- Куди ж ти?! - кричала я, але голос лише слабо хрипів, майже беззвучно... Навіть намагалася встати в надії наздогнати хлопця, проте тіло зовсім не слухалося. 
Мені допомогли встати, подружки розповідали, як хлопці стрибнули у річку на допомогу, мій рятівник у тому числі. Він же й знайшов мене, витяг і одразу приступив до невідкладної допомоги. Його губи торкалися моїх губ! А я все пропустила... І тепер він пішов ... 
- Ой, дивіться, хлопець забув записник, він його лишив тут перед тим як стрибнути і забув, напевно, - сказала одна з перехожих, свідок мого падіння-порятунку. 
- Дайте мені, будь ласка, я його знайду і віддам, - намагалася встати та забрати записник, але ноги та руки все ще не слухалися.  
Жінка простягла мені знахідку і пішла, взагалі весь натовп потроху розсмоктувався, розуміючи, що найвидовищніше вже позаду, ніхто не потонув і драми, загалом, не буде. 
У лікарню я так і не пішла, відбувшись легким переляком і хворим горлом, зате прочитала записник досконально, та що приховувати, я майже вивчила його  напам'ять… Адже там була інформація про мого благородного рятівника – Романа Завгороднього, який навчався в ординатурі за спеціальністю "Нейрохірургія". 
Я його обов'язково знайду і більше ніколи з ним не розлучуся! 
Так думала дівчинка-підліток, фантазуючи про нашу майбутню доленосну зустріч у стінах лікарні...  
Ось він мене бачить, впізнає, його обличчя осяює радісна усмішка, я біжу до нього, він підхоплює мене на руки і вимовляє - «Я думав про тебе весь цей час, дякую, що знайшла мене»… 
Згодом мої фантазії та думки трансформувалися у план дій. 
У 16 років першим пунктом там значилося - вступ на лікаря-нейрохірурга. Однак мої оцінки та рівень знань внесли певні корективи...  
Спочатку я передумала вступати на Нейрохірургію, подивившись фільм про операцію з трепанацією черепа, потім перед вступом до ВНЗ я зрозуміла, що біологія і хімія у мене не дотягують до вступу на лікаря в принципі... 
Я не дурна, але й не розумниця. Середнячок по життю. 
Чесно сиділа над підручниками з хімії та анатомії годинами, проте до рівня лікаря не дотягнуться мені ніяк, не можу я зрозуміти і запам'ятати купу розумних формул, структур та іншого. Ну не виходить і все, не моє! 
Плакати та відступати я не звикла, тому почала шукати альтернативні варіанти. Ким ще можна працювати у лікарні? 
Звичайно ж, одразу натрапила на думку, що з мене вийде чудова медсестра! Професія для мене на 100% – спілкування з людьми, турбота, мінімум маніпуляцій із людським тілом і, головне, можливість працювати поряд із Коханим, допомагати йому у всьому. Точне влучення в ціль! 
Тоді мені ідея здалася ідеальною...  
Хто ж знав, що треба скільки всього знати і вміти, особливо в плані маніпуляцій з людським тілом. 
Гаразд, Настя, підбадьорилася, зібралася, встала і пішла підкорювати світ! 
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій коханий хірург, Інна Романова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій коханий хірург, Інна Романова"