Читати книгу - "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"

Дівчина відійшла. Сіла у крісло біля пічки.

– Оце так подарунок під Новий рік…, – пробурмотіла.

І що їй тепер робити? Залишатися з безхатьком в одному приміщенні їй було лячно. Але ще страшніше було покидати його. А, не доведи Господь, помре за ніч? І що їй тоді з тілом робити? Як пояснити поліції, чому у її літній кухні труп? Та й коли та поліції добереться, якщо так сніжить на вулиці?

Потрусила головою, розганяючи дурні думки.

Ще раз кинувши погляд на незнайомця, Христина переконала себе у тому, що він безпечний. Принаймні, він виглядав таким виснаженим, що навряд спромігся б нашкодити їй. Тож вона вирішила почергувати у кухні, на випадок, якщо йому знадобиться її допомога. Може температура підійметься чи… похмілля почне мучити…

Добре примостилась на стільці й накрилась прадідовою куфайкою. Тоді ж їй на коліна скочила Мурза (чудово, хоч якийсь захист!). Дівчина погладила кицьку за вушками. Прислуховуючись до спокійного дихання незнайомця, яке часто губилося у свистячій хуртовині, Христина задрімала.