Читати книгу - "Зустріч яка змінила моє життя, Ліліанаа"

 - ПРОЙШЛО 3 ТИЖНІ -

йдучи додому, я думала як же мені позбутися цього Давида, але нічого геніального я не могла придумати.

біля мене зупиняється мотоцикл, я дивлюсь коли його власник зняв шолом

 - підвезти? - знову його посмішка яка з кожним разом все більше дратувала 

 - Давиде, я боюсь мотоцикли, але якби це було не так всеодно б не погодилася. їдь куди їхав і не чіпай мене

 - маленька - він встав з мотоцикла і підійшов до мене - я їздю обережно, немає чого боятись, справді - він говорив так спокійно і впевнено, що я починала вірити. але тут збагнула, ким він може виявитися

 - Давиде, я тебе дещо запитаю, а ти відповісиш правдою і я погоджусь на твою пропозицію не дивлячись на те, що боюсь - дивлюсь на нього, його обличчя явно дає зрозуміти, що його це зацікавило

 - хм, зацікавила. я згоден

 - ти приймаєш участь в гонках? - його погляд якось потемнів, наче не сподобалося це питання. аж мороз пробіг по шкірі 

 - ти просила відповісти чесно, я чесно і відповім. так, я приймаю участь в гонках - я зробила крок до нього, не розуміючи того сама

 - вони ж нелегальні, правда ж?

 - так, але звідки ти це все знаєш?

 - не важливо, це вже нічого не змінить

 - тоді сідай і поїдемо - я зітхнула, не хотіла. але ж я пообіцяла. я підійшла до мотоцикла і глянула на нього

 - Давиде, а може таксі? - він усміхнувся

 - ні, ми поїдемо на мотоциклі. сідай - він одягнув мені шолом і я сіла, руками трималася за залізячку ззаду

 - тримайся за мене - крикнув Давид

 - ні, мені і так нормально - він зірвався з місця і мої руки автоматично трималися за його торс. він збрехав, він не був обережним, їхав як божевільний. я все більше притиснулася до нього і молилася, щоб швидше опинитися вдома але я..я не назвала своєї адреси. я бачу як ми зупинилися біля якогось кафе. я встала з мотоциклу і зняла шолом, він повторив те саме.

 - ти мене обманув! ти не їхав обережно!! я боялася, думала, що так з тобою і помру. як же ненавиджу тебе!! - він засміявся, він сміявся з мене і моїх відчуттів! мені було до сліз образливо

 - маленька, я хотів, щоб ти відчула як це класно їздити на великій швидкості. та й ти тепер знаєш, що я гонщик. а гонки тільки на великій швидкості

 - Давиде, я тебе попередила про свій страх, а ти знехтував! 

 - так, признаю, був не правий. пробач - я зітхнула. хотіла пошвидше потрапити додому. я пішла не оглядаючись, коли відійшла далеко від нього викликала таксі, зачекавши 7 хвилин, я сіла в машину і назвала адресу дому

 коли я зайшла в дім, то нікого не було. ймовірно батьки затримуються на роботі, у них таке бувало. я піднялася до своєї кімнати, кинула рюкзак на підлогу і лягла на ліжко, більше не взмозі тримати сльози, я дала їм волю..

коли я зібралася з емоціями, я пішла на кухню приготувати вечерю.

через годину я почула голос мами і підійшла до них 

 - привіт Камі, на роботі затримались - я обійняла маму

 - квітко, а чому ти заплакана? щось сталося? - тато підійшов до мене та руками взяв моє обличчя

 - та ні, все добре - я легко посміхнулася - я вечерю приготувала, ходімо на кухню - ми всі пішли на кухню, вони сіли за стіл який вже був накритий. я зробила нам чай і теж сіла. ми всі дружно і весело повечеряли.

про ситуацію з Давидом я боялася розповідати, але мої тато й мамо найкращі, і вони мені як друзі. я завжди знаю, що можу їм довірити. 

після вечері вони пішли в свою кімнату, я стояла перед дверима їхньої кімнати, вагалася зайти. але я зібралася з силами і постукала, зайшла

 - Камі, ти щось хотіла? - спитала мама, сидячи за туалетним столиком

 - я хотіла поговорити про Давида - мама повернулася і дивиться на мене, тато який ходив по кімнаті шукаючи телефон зупинився й теж дивиться на мене

 - проходь сідай - я сіла на ліжко і тато теж

 - що там цей Давид натворив? 

 - Давид і є тим обранцем з мого сну.. я спитала його сьогодні після школи, коли він мене зупинив. він приймає участь в нелегальних гонках. тобто в майбутньому ми будемо разом, він не покине гонки, а потім його вб'ють на моїх очах.. - тато обійняв мене і притиснув до своїх грудей

 - квітко, ви ж не будете разом якщо не кохаєте один одного. 

 - він сказав, що я йому типу подобаюсь. але він тільки 3 тижні тут навчається і я в це не вірю. почуттів з першого погляду не існує! - я підняла погляд на тата, він і мама посміхнулися

 - що не так я сказала? - обурено запитала 

 - все правильно, але про почуття з першого погляду ти перебільшила. у нас з мамою саме так і було - вони переглянулися

 - ну це тільки у вашому випадку таке

 - ну, а що сама думаєш про нього? - поцікавилася мама

 - нічого хорошого, він самовпевнений дурень, який просто знущається наді мною. замість нейтральних дружніх почуттів, він прокидає в мені почуття ненависті

 - хлопець явно тобою зацікавився - посміхнулася мама - але діє не так як бажано 

 - якщо він покине гонки заради моєї квітки, то будь ласка. але я всеодно буду придирливим, я не дозволю, щоб з очей моєї дочки хоча б сльозинка впала через негідника якогось

 - тату, а можна я завтра вдома залишусь? - я знала, що мама наврядчи дозволить. а тато точно не буде проти

 - можна - я посміхнулася і обійняла його - добре, дякую вам. я піду до себе. на добраніч - я посміхнулася

 - на добраніч і прокинься від будильника - я з посмішкою вийшла з їхньої кімнати і пішла до себе. лягла в ліжко і в обіймах стиснула свого ведмедика який був зі мною від народження