Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- "Іди сюди", - я поспішив на поклик Ріана, старанно оминаючи місця контакту з малюками, які прокидалися. Зараз будь-який сплеск або контакт можуть стати вирішальними.

Ліна

Після відвідин печери мене не покидало дивне відчуття порожнечі, немов я щось залишила там, хоча всі речі були при мені, але мене вперто тягнуло назад. Чи то висока вологість на мене так подіяла, чи то блукання в темряві. Але я вперто стискала закривавлену хустку, змушуючи себе позбутися маячних ідей.

- Усі зібралися? - екскурсовод перерахувала тих, хто завантажився в автобус, і всі активно закивали, а я раптом помітила, що мій рятівник зник, та й його друга теж не видно, але чому ніхто про них не згадав? Я, звісно, розуміла, що кожен думав тільки про себе, але все ж таки, нікого не збентежила нестача у вигляді двох людей?

- Вибачте, але, схоже, двоє все ще відсутні, - обережно зауважила я, поглядаючи у віконце автобуса.

- Ти чого, всі ж на місці начебто, - прошепотіла мені Ніка, а пасажири й гід почали озиратися в пошуках тих, кого не вистачало.

- Хм... Дивно, за кількістю всі... - промовила дівчина, і звернулася до водія, щось уточнюючи. - Ви впевнені, що був ще хтось? - тут я підвисла, звісно, знатно. Зрозуміло, впевнена, але чому всі дивляться на мене, немов на божевільну?

- Мені здавалося, з нами були ще двоє чоловіків, - обережно промацала ґрунт, ну не могли ж вони мені привидітися? Тут, звісно, спекотно, але не настільки.

- Добре, я піду перевірю, - екскурсовод навіть бровою не повела, показуючи своє невдоволення, схоже, вона до такого звикла, тому я відчула себе трохи винуватою, але ж це її робота - довезти всіх назад цілими й неушкодженими.

Повернулася вона досить-таки швидко, і кинула на мене осудливий погляд:

- Нікого, - мда... що я тут скажу. Хлопці точно були, і вони кудись зникли.

- Ви скрізь подивилися? - тепер роздратовано на мене дивилися буквально всі, навіть водій обдарував якимось нечитабельним поглядом, але я стоїчно все терпіла. Ось зараз повернуться гуляки, тоді-то і подивимося хто тут неуважний.

Дівчина-гід все ж навідалася в сувенірну крамницю і кафе, але знову повернулася ні з чим:

- Нікого, - повторила чітко і виразно для нетямущих, а я невіряче подивилася в бік печер. Тут щось не так. Блін, але, якщо я почну наполягати, мене можуть висадити. А тут ще й Ніка з Олею чомусь мене не підтримують.

- Можливо, я помилилася, - кинула коротко, пішовши на угоду з совістю. Вибачте, хлопці, сподіваюся, ви вдало доберетеся до готелю. Я старалася, як могла...

Водій полегшено видихнув і натиснув на газ, щойно наша супроводжуюча йому коротко кивнула.