Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Мала, Ліана Меко 📚 - Українською

Читати книгу - "Мала, Ліана Меко"

308
0
04.02.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мала" автора Ліана Меко. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 53
Перейти на сторінку:

- А я подумав. - Відповів чоловік, дивлячись на нас через плече. - Ні до чого це все. Закривати буду ФОПа.

Тамара Сергіївна охнула й осіла.

- Як закривати? - Видихнула ледь чутно.

- Мовчки. - Відрізав Назар Андрійович, і просто вийшов із кімнати.

Тамара Сергіївна знову сплеснула руками, схлипнула, схопилася за серце, я кинулася до неї - не дай Боже серцевий напад. Але вона раптом стиснула зуби, якось різко підірвалася з місця і з невластивою їй спритністю кинулася до виходу.

- А ну стій, Назаре Андрійовичу. - Закричала жінка, відчиняючи двері. - Стій, кому сказала! А бодай ти скис! Я тобі не дівчинка, бігати за тобою не буду. Матом просто тут обкладу, щоб увесь дім чув, яка ти свинота!

Очманівши, я розкрила рота. Ого. Нічого собі. Це Тамара Сергіївна? Я взагалі знаю цю жінку? - та я її вперше бачу такою!

Не знаю, що там відбувалося в коридорі, як відреагував начальник - зупинився чи забрався геть, мені видно було лише, як, уперши руки в боки, Тамара Сергіївна стояла і кричала на весь коридор. Не витримавши, кинулася до неї - цікавість взяла гору. До біса маски пристойності - тут доля вирішується!

Вискочивши з кімнати, я побачила, що Назар Андрійович усе-таки не пішов: застиг посеред коридору, і з кам'яним обличчям слухав крики Тамари Сергіївни, і лише періодично кривився, коли вона брала занадто високу ноту.

- Я тобі фірму зберегла, поки ти вдома валявся як алкашня остання, соплі витирав. І не просто зберегла, а на нові ринки вивела. Я грошей тобі зібрала! Людям роботу дала, податки платила. Я для чого зі шкіри геть лізла? Щоб ти похерив усе в один момент? Я все зробила, все, щоб тобі було куди повернутися! Ледве з глузду тут не з’їхала - такі обсяги пішли, а ти, гад, - ось так просто "закрию ФОПа"?.. У мене тиск!.. У мене протрузії!.. - Тамара Сергіївна розпалювалася дедалі сильніше, і тепер я не на жарт за неї розпереживалася - ну куди в її віці такі хвилювання? Та її зараз просто удар розіб’є!

Назар Андрійович, судячи з усього, теж подумав про щось подібне: підібгавши губи, він похитав головою і підійшов до жінки. Обійняв її за плечі, і в незграбній спробі заспокоїти, погладив по плечах

- Ну я ж про це не просив. - Зазначив цього разу більш м'яким тоном. І я краєм свідомості зазначила, що голос у нього, коли він не кричить і не обзивається, доволі приємний - грудний і з хрипотою, що пестить слух.

- Так у тому й річ, дурню, що, у мене про допомогу просити і не потрібно. - Тамара Сергіївна тицьнула чоловіка в лоба пальцем, ніби таким чином хотіла встромити йому в голову свою істину. Я подумала, що він розлютиться, відсахнеться, - таке ставлення підлеглої до свого керівника виглядало доволі фривольно. Але він не розлютився, ба більше - усміхнувся, хоч і злегка поблажливо, але з виразною ніжністю в погляді. Не інакше їх об'єднують якісь родинні зв'язки, - тільки встигла подумати, як Тамара Сергіївна підтвердила мою думку. - Ти ж мені як син, племінничок ти мій недолугий.

Жінка видихнула й опустила плечі - ніби видихнулася. А чоловік чомусь різко сіпнувся і відвернув голову, немов вона вдарила його. Зуби стиснув, і похитав головою, ніби йому було боляче, ніби слова її останні зачепили в ньому щось глибоке й болюче.

Мовчав, напевно, з півхвилини, розмірковував про щось, а потім обійняв жінку за плечі й підштовхнув до дверей кабінету.

- Гаразд, Сергіївно, не кип'ятись. Вилікуємо ми твої протрузії. Не стану я нічого закривати... Попрацюємо ще, якщо ти так наполягаєш, побарахтаємося. - Він підбадьорливо стиснув її плече, але Тамара Сергіївна раптом звільнилася з його обіймів. Розвернулася до нього обличчям і, задерши голову, заявила:

- Ну от і молодець. Це правильно. - Кивнула зверхньо, ніби зверталася до недолугого хлопчиська, який нарешті спромігся зробити щось правильне. - Тільки це вже без мене. Я на пенсію виходжу. Ось прямо зараз. Досить із мене. - Жінка мотнула головою, розправила плечі і з поставою королеви покрокувала до столу. З демонстративною недбалістю згребла папери й папки, розкидані на столі, і жбурнула їх на мій стіл. - Ось, стіл тобі звільнила, займай. - Кивнула вона чоловікові. Але той стояв, не рухаючись, і лише розгублено моргав.

- Як ідеш, Сергіївно? Ти чого? А як же... Як я тут без тебе?

- А ось, - охоче відгукнулася жінка, вказуючи на мене руками, - Соломія. Прошу любити й жалувати. Заміна моя. Буде тобі хорошою помічницею. Впораєтеся.

Чоловік перевів на мене погляд і невдоволено блиснувши очима, стиснув губи. Я стиснулася.

- Сергіївна... - простягнув неголосно - і не зрозумієш чи то з погрозою, чи то з благанням. Але жінка відмахнулася.

- Усе, племінничку. Пенсія! Свобода! - Проспівала Тамара Сергіївна із задоволеною посмішкою. - Я заслужила на відпочинок, і це не обговорюється.

Закинувши сумку на плече, жінка розправила плечі і легкою ходою буквально випурхнула з кабінету, грюкнувши дверима.

Начальник мій ще з хвилину з надією дивився на двері, напевно, молячись усім богам, щоб тітонька повернулася. Але так і не дочекавшись, повернувся до мене обличчям.

Важко зітхнув і так трагічно, ніби життя його закінчилося на цьому моменті, промовив.

- Ну що ж... помічниця... будемо знайомі.

1 ... 4 5 6 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мала, Ліана Меко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мала, Ліана Меко"