Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

Бляха, та це навіть звучить, наче сон. 

Я зависла над ліжком, прогнута в поясниці. Руки приковані до бильця, мʼязи пресу напружені, наче струна. 

Холодна крапля лубриканту приземляється на мій анус, за ним ще одна, і ще, і ще. Великий палець розтирає його, злегка занурюючись всередину. Я інстинктивно стискаюсь, блокуючи рух хлопця. Я часто гралась з маленькою пробкою, але коли хтось сторонній вривається в твій зад - це трішки інші відчуття. 

— Розслабся. Часто цим займаєшся? — запитує він, обережно проштовхуючись все глибше. 

— Якщо ти про справжній член, то ніколи, — я знову скрикую, відчуваючи, що він занурився до основи долоні і згинає-розгинає палець прямо всередині. 

— О, то я матиму таку честь бути у тебе першим? Не думав, що така дівка, як ти, має настільки цнотливу дупу. 

— Цнотливою її назвати важко, — я засміялась. — Просто мій колишній не мав на неї претензій. 

— Твій колишній довбаний ідіот, — іншою рукою він відтягнув трусики ще далі на сідницю, від чого шов врізався в мій клітор, провокуючи вибух глибоко в мозку. 

— Не можу не погодитися. 

Холодний, металевий кінчик іграшки притисся до мого входу, і з легким натиском почав протирати всередину. Очі розширялися, по мірі того, як розширився сфінктер. Я крикнула, коли він ввійшов майже на половину, щокою мимовільно покотилася сльоза. Далі, коли обʼєм почав звужуватись, моя дупа ніби сама поглинула в себе залишок пробки, прагнучи завершити почате. 

Я зараз кінчу.

Тревор піднявся і залишив мене в такій позі на хвилину. Матрас знову прогнувся, коли він став поруч з моєю головою. 

— Відкрий ротик. Чорт, здається ця фраза в топі часто використовуваних фраз в нашому діалозі, — в його руках лежало щось, з чорними ремінцями. 

Я слухняно відкрила рот, насолоджуючись наповненістю десь там, позаду. В мій рот ліг розширювач з відкритим доступом, шкіряний ремінець міцно зафіксував його на голові, чіпляючись за волосся, боляче смикаючи пасма. 

Мати рідна, якби ти побачила мене а цій позі, то померла б на місці. Ой не для цього ми ходили до церкви, не пропускаючи жодної недільної служби. 

Моя кицька стискається, благаючи про увагу, яку має її сусідка. Тревор обережно, аби не нашкодити собі, тягне мою голову вбік і насаджує на член. Для мене це, наче звичне діло, вдячно мугикаю.

Так от для чого я роками ходила на пілатес? Це мало підготовити мене до цієї хвилини слави. 

Раптом у двері гупають, чути гудіння грубих голосів. 

— Треворе, відчиняй, я знаю, що ти тут, — гарчить якийсь чоловік. 

— Дідько! — лається хлопець, виходячи з мого рота. — Зачекай, крихітко, я зараз повернусь. 

Він залишає мене, наче висіти ось так, не займаючись ділом, це те, що мені потрібно заме зараз. Я хочу прийняти зручніше положення, але не можу, коліна затерпли, ногами пробігають мурахи. 

Коли клацає системне відкривання замків, хтось бʼє двері, що ті майже злітають з петель. Я не можу нічого бачити, лише слухаю сутичку. 

— Треворе, здається, я дав тобі час до вчора. Де мої грьобані гроші? — первісний низький голос пронісся приміщенням. Здається, навіть скло у вікнах завібрувало. 

— Кайле, гроші будуть. Сьогодні пройшов грандіозний концерт, все зароблене я віддам завтра, а решту на днях, обіцяю, — і де дівся той Тревор, що здавався домінантом? Зараз я чую лише скиглення та нявчання. — Я не думав, що ти особисто прийдеш. 

— Я не люблю бруднити власні руки, але ти, сучий син, вже дістав мене до мозку кісток. Малюєш з себе рок-зірку, а я можу розмазати твої кишки по стінах цього готелю, що ніхто, навіть найпалкіші фанати, ніколи не ідентифікують тебе, дивлячись на купку лайна, яка раніше була тобою. 

— Друже, ми домовимось. Я можу віддати навіть більше, але дай відтермінування, благаю. — пропищав музикант. 

Я тремчу, смикаючись, в надії звільнися від кайданок. 

— Домовленість є домовленість. Прийдеться тобі шукати нового барабанщика, — здоровило звернуся до когось, за його спиною. — Ведіть. 

— Чуваче, ти ж не серйозно? — злякано запитує Тревор. 

— Цілком. Наступним буде басист, а далі ти. Якщо, звісно, і далі будеш клеїти з себе цілковитого ідіота. Така була домовленість?

Наскільки я можу оцінити ситуацію, розумію, що в кімнату заводять барабанщика гурту. Він новенький, лише три місяці виступає в їхньому складі. Він кричить, крізь завʼязаний рот. Чується клацання запобіжника і в наступну секунду вистріл, з приглушеним звуком, розрізає простір кімнати. Бездиханне тіло падає, гупаючись об паркет. 

Тиша пищить, тиснучи на голову. Я не можу стримати порив і голосно завиваю, зрошуючи подушку солоними сльозами. 

Тут я сьогодні і помру, з пробкою в дупі, кляпом в роті і привʼязана до ліжка в готелі, що називається в честь очищення душі найпрекраснішим способом. 

— А це хто у нас? — запитує непроханий гість, ступаючи ближче. — Так-так-так. Непогано. 

— Не її, я ще не закінчив з нею, — ввічливо просить Тревор.