Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

В поліції мені сказали, що через те, що гроші я віддала добровільно, знаючи всі ризики та не взявши розписку, то це не вважається крадіжкою. Заяву таки прийняли, але сказали, щоб я не сильно розраховувала.

Я думаю ви розумієте в якому стані я була. За квартиру в мене заплачено було на декілька місяців уперед, але грошей, що я заробляла в барі, ледь вистачало на харчі.

Я вирішила спробувати знайти роботу ще десь і через багато спроб, все-таки змогла влаштуватися в компанію з продажу будівельних матеріалів. Там ми й познайомилися з Сергієм,- на цих словах вона скривилася,- І чого мені так не щастить з мужиками?

-Ой, та прямо так і не щастить! Два роки ти задоволена була, а тепер «не щастить»! – перебив її Сергій.

-Мовчи вже, бо зараз як дам по башкі!- гиркнула вона на нього.

-Сама мовчи!- відповів він їй.

-Обоє замовкніть вже!- рявкнула я, доки їхня суперечка не переросла в драку,- Цей момент можете пропустити, мене ваші відносини не сильно цікавлять.

-Тоді далі краще я, — сказав чоловік,- щоб було зрозуміліше. Хоча с Лізою ми вже були знайомі, але з Олегом мене звів нечистий без її допомоги. Я навіть не знав на той момент, що вони були знайомі. Мені дали проєкт з облаштування заміського будинку одного депутата. Людина серйозна і строки у нас були зжаті. Ми домовилися з нашим постійним постачальником, проте в ті дні я був дуже розсіяний і невірно вказав дату доставлення товарів. Коли спробував все виправити, то отримав відмову. Ніхто не міг дістати італійські матеріали за кілька днів, ще і в такому обсязі. Строки у нас горіли, часу залишалося все менше. Я уже просто сходив з розуму, адже вина була моя і я мало того, що міг залишитись без роботи, ще і штраф би прийшлося платити.  Тут один наш співробітник сказав, що знає людину, з якою можна домовитись і він все дістане за пару днів, правда ціна у нього дорожча. Я не знав що мені робити, адже суму обговорювали в фірмі та замовник все оплатив одразу, а тут треба було заплатити на кілька десятків більше. Я не міг запросити іншу суму і мені прийшлося викручуватись самому. Зняв всі гроші зі свого рахунку, а також заклав у банк машину. Грошей ледь вистачало, адже за швидке доставлення треба було заплатити кругленьку суму. Стан мій був нервовий і я тоді навіть не замислюючись віддав всю суму одразу. Олег пообіцяв через два дні все привезти, але пропав. Так же як і наш співробітник. Тоді то і виявилося, що вони «працювали» разом. Коли в фірмі дізнались про все, то провели розслідування і вияснили, що не я помилився з датою, а Дмитро (так звали співробітника, котрий познайомив мене з Олегом) спеціально змінив дату замовлення, щоб підставити мене.З роботи мене не звільнили, але змусили заплатити штраф. Мені довелося продати квартиру, котру я здавав після нашого весілля. З того моменту мені не довіряли вже ніяких серйозних проєктів і сама розумієш на скільки це сказалося на зарплаті. Мені ледь вистачало платити за залог машини. Треба було вилити комусь душу і я все розповів Лізі. Тоді й виявилося, що вона також стала жертвою Олега. Через не зовсім гарні зв’язки ми змогли таки дізнатися хто він такий. Виявилося, що він аферист зі стажем і живе в сусідньому місті. Ми знайшли його адресу, проте в поліції нам відповіли що доказів у нас немає і тому вони нам не допоможуть.  Тобі я розповісти не міг, адже мені було соромно. Твої родичі, коли б дізналися, то глузували б з мене довго. Вони й так мене не люблять, а то б зовсім став би для них нікчемністю. Твій брат і так кожного разу нагадував мені про те, що я тобі не рівня.

-Придурок ти, Сергій!- похитала я головою.- А ти не замислювався над тим, що мене їхня думка не хвилює? Ми були з тобою родиною і ти повинен був мені розповісти. І батьки б мої допомогли, адже це серйозна ситуація. Але ти, як завжди, все вирішив сам.

- "Родина" кажеш? Та ми з тобою з самого початку живемо як чужі люди. Я зовсім не знаю чому ти погодилася вийти за мене. У тебе все завжди було завдяки твоїй сім’ї, а я всього добивався сам!

-З твоїх слів виходить, що фірма моя працює тільки завдяки моїм родичам! Виходить я зовсім нікчема і не здатна сама ні на що? Клас! Дякую тобі! Дуже приємно це чути від людини, за котру я вийшла заміж!

-Я не це хотів сказати…

-Та ні, саме це!- я була зла та ображена. Ось, виходить, ким він мене вважав весь цей час,- Навіщо ж ти одружився зі мною, якщо я ні на що не здатна і така хренова дружина?

-Я кохав тебе!- викрикнув він.

-Ха! Не сміши! Чоловік, котрий кохає свою дружину, не зв’язався б з нею! – ткнула я пальцем в Лізу.

-А я що, найгірше,що може бути?- образилася вона.

-Не найгірше, проте не вчишся на своїх помилках! Якщо вже раз наступила на граблі, то треба б було хоча б перевірити до кого в ліжко лягаєш!

-Клас! Тепер ще і я винна!- сплеснула вона руками.

-Ніхто не винен. Все вже сталося. Я фігова і ні на що не здатна, проте чомусь ви прибігли за допомогою до мене. Невже ти, Сергій, думаєш що після всього, що я тут почула, я кинуся тобі допомагати?

-Єва, заспокойся. Ти все не правильно зрозуміла!- спробував переконати він мене.

-Ага. Так же само як і в той день, коли застала Лізу в нашому ліжку. Знаєш, інша б з такими родичами як у мене, вже давно залишила б тебе без штанів. Але ти й сам прекрасно впорався. Бумеранг повернувся, так що я спокійна. Тому, дорогий чоловік, котися ти під три чорти! Ніфіга я тобі допомагати не буду. Я завтра ж подаю на розлучення і бачити тебе не хочу. А тепер вали звідси, інакше я зателефоную брату і все йому розповім.

-Єва…

-Ні! Я все сказала. Де вихід ти знаєш!

Він жалібно подивився на мене, але все-таки піднявся. Незабаром я почула як закрилися вхідні двері. Мене просто трясло від злості. Хоча я ніколи не кохала його, проте все одно дуже неприємно дізнатися, що твій чоловік все ваше подружнє життя вважав тебе нікчемою. Свою злість я вилила на Лізу:

-А ти чого тут сидиш? Давай і ти вали!