Читати книгу - "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"

Але на його подив, коли повернулась ручка лещат, дверцята прямо над робочим столом відчинилися. Грег потягнув дверцята на себе, відкриваючи приховану полицю шафи.

На полиці лежала камера.

Четверта глава

На якийсь момент Грег просто втупився поглядом в камеру.

Щось підказувало, що вона була захована не просто так.

Щось підказувало, що він не повинен до неї торкатися. Він повинен зачинити потаємні двері й піти геть.

Але Грег не міг протистояти цьому.

Хлопець простягнув руку і взяв камеру.

Дістати її було легко. Потім, на подив Грега, двері миттєво зачинилися з гучним стуком.

«Дивина» подумав він, крутячи камеру в руках.

Яке дивне місце, щоб залишити камеру. Навіщо комусь її сюди класти? Вона настільки цінна, що її сховали в потаємній шафці?

Грег жадібно оглянув камеру. Вона була великою і напрочуд важкою, з довгим об'єктивом.

Він дуже цікавився фотоапаратами. У нього був недорогий автоматичний фотоапарат, який робила непогані знімки. Але він відкладав свої кишенькові гроші, сподіваючись купити дійсно хорошу камеру з великою кількістю об'єктивів.

Грег любив розглядати журнали про фотоапарати, вивчати різні моделі, обирати ті, які він мріяв купити.

Іноді хлопець фантазував як подорожує світом, відвідує дивовижні місця, гірські вершини та джунглів. Він фотографував би все, що бачив, і став хотів відомим фотографом.

Його власний фотоапарат був поганий. Всі фотографії виходили або занадто темними або занадто світлими, а в очах у всіх були червоні крапки.

Грег замислився, чи ця камера справді хороша.

Піднісши видошукач до очей, він обвів поглядом кімнату. Він зупинився на Майклі, який був одягнений у два яскраво-жовті боа з пір'я і білий ковбойський капелюх. Майкл піднявся на верхні сходинки, щоб всі бачили його красу.

- Стій! Зачекай! - закричав Грег, підходячи ближче і підносячи камеру до очей. – Давай я тебе сфотографую!

- Де ти це знайшов? - запитав Пташка.

- У цій штуці є плівка? - запитав Майкл.

- Не знаю, - відповів Грег. – Якраз перевіримо.

Притулившись до поруччя, Майкл прийняв, як він вважав, витончену позу.

Грег направив камеру вгору і навів фокус. Минуло трохи часу, перш ніж його палець знайшов кнопку спуску затвора.

- Гаразд, готовий? Скажи "сир"!

- Чедер, - сказав Майкл, посміхаючись до Грега, який стояв, притулившись до поруччя.

- Дуже смішно. Майкл, тобі треба стати коміком, - саркастично сказав Пташка.

Грег відцентрував Майкла в кадрі, а потім натиснув кнопку.

Камера клацнула і спалахнула.

Вона видала електронне дзижчання. Внизу відкрилася щілина, і звідти виліз пластиковий квадрат.

- Гей, це ж одна з тих камер з автоматичним проявленням, - вигукнув Грег.

Він витягнув квадрат й почав розглядати його.

- Дивись, зображення починає проявлятися!

- Дай подивлюся, - вигукнув Майкл, спираючись на поруччя.

Як тільки він почав спускатися сходами, усі почули гучний хрускіт.

Всі подивилися на джерело звуку - і побачили, як поруччя відірвалися, а Майкл перелетів через край.

- Нііііііііііііііі! - закричав Майкл, падаючи на підлогу з розпростертими руками. За ним полетіли пір'яні удави.

Він перевернувся в повітрі, а потім сильно вдарився спиною об бетон. Його очі були широко розплющеними від подиву і переляку. Він спробував підвестися, але знову закричав.

- Моя щиколотка! Ой! Моя щиколотка! - Він схопився за пошкоджену ногу, а потім швидко відпустив, голосно зойкнувши. Було занадто боляче торкатися до неї. – Оооо, моя щиколотка!

Все ще тримаючи камеру і фотографію, Грег кинувся до Майкла. Шері й Пташка зробили те ж саме.

- Треба когось покликати, - сказала Шері Майклу, який все ще лежав на спині, стогнучи від болю.

Аж тут вони почули скрип над головою.

Кроки. Над ними.

Хтось іще був у будинку.

І цей хтось наближався до підвальних сходів.

П'ята глава

Кроки над головою стали гучнішими.

Друзі обмінялися переляканими поглядами.