Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн 📚 - Українською

Читати книгу - "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри" автора Роберт Лоуренс Стайн. Жанр книги: 💙 Бойовики / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 5 6 7 ... 32
Перейти на сторінку:

- Нам треба забиратися звідси, - прошепотіла Шері.

Стеля знову заскрипіла.

- Гей, ви не можете залишити мене тут! - заскиглив Майкл. Він підтягнув себе до сидячого положення.

- Швидко вставай, - наказав Пташка.

Майкл насилу піднявся на ноги.

- Я не можу стояти на цій нозі! 

На його обличчі відбилася паніка.

- Ми тобі допоможемо, - сказала Шері, повертаючи очі до Пташка. - Я візьму під одну руку. А ти з іншого боку.

Пташка слухняно подався вперед і обняв Майкла за плече.

- Гаразд, рушаймо! - прошепотіла Шері, підтримуючи Майкла з іншого боку.

- Але як ми виберемося звідси? - затамувавши подих, запитав Пташка.

Кроки стали ще гучнішими. Стеля заскрипіла під чиєюсь вагою.

- Ми не можемо піднятися сходами, - прошепотів Майкл, спираючись на Шері й Пташку.

- Тут є ще одні сходи, - сказав Грег, показуючи в інший бік.

- Вони ведуть назовні? - запитав Майкл, стогнучи від болю в щиколотці.

- Напевно.

Грег повів їх туди.

- Тільки моліться, щоб двері не були замкнені ззовні.

- Ми молимося. Ми молимося! - вигукнув Пташка.

- Ми виберемось звідси! - сказала Шері, стогнучи під вагою Майкла.

Важко спираючись на Шері та Пташку, Майкл, шкутильгаючи, пішов за Грегом. Сходи вели до подвійних дерев'яних дверей на рівні землі.

- Я не бачу замка, - насторожено сказав Грег. - Будь ласка, хай вони будуть відчинені!

- Агов, хто там внизу? - почувся ззаду сердитий чоловічий голос.

- Це... це Спайді! - Майкл заїкнувся.

- Швидше! - скрикнула Шері, злякано підштовхуючи Грега. - Давай!

Грег поставив камеру на верхню сходинку. Потім він простягнув руку вгору і схопив за ручки подвійних дверей.

- Хто там внизу? - голос Спайді прозвучав ближче та зліше.

- Двері можуть бути замкнені ззовні, - прошепотів Грег, вагаючись.

- Просто штовхни їх, чоловіче! - благав Пташка.

Грег глибоко вдихнув і штовхнув з усієї сили.

Двері не відчинилися.

- Ми в пастці.

Шоста глава

- І що тепер робити? - заскиглив Майкл.

- Спробуй ще раз, - простогнав Пташка. - Може, вони просто заклинили.

Він вислизнув з-під руки Майкла.

- Давай! Я допоможу тобі!

Грег посунувся, щоб звільнити Пташці місце.

- Готовий? - запитав він.

- Один, два, три - штовхай!

Обидва хлопчики щосили штовхнули важкі дерев'яні двері.

І вони відчинилися.

- Ось так! Тепер ми виберемося звідси! - радісно вигукнула Шері.

Взявши камеру, Грег понісся до виходу. Задній двір був таким же зарослий бур'янами, як і передній. Зі старого дуба впала величезна гілка. Вона лежала наполовину на дереві, наполовину на землі.

Якимось чином Пташка і Шері змогли витягнути Майкла по сходах на траву.

- Ти можеш йти? – запитав Пташка.

Все ще спираючись на них обох, Майкл неохоче опустив ногу на землю. Потім підняв її. Потім знову опустив.

- Гей, а вже трохи краще, - здивовано сказав він.

- Тоді ходімо, - сказав Пташка.

Вони побігли до зарослого живоплоту, що облямовував бік двору. Майкл тепер уже сам, обережно ступаючи, намагався не відставати.

Потім, залишаючись у тіні живоплоту, вони обігнули будинок і вийшли на вулицю.

- Круто! - радісно вигукнув Пташка, коли вони вибрались. - У нас вийшло!

Задихаючись, Грег зупинився на узбіччі й повернувся до будинку.

- Дивіться! - крикнув він, вказуючи на вікно вітальні.

У вікні стояла темна фігура, притиснувши руки до скла.

- Це Спайді, - сказала Шері.

- Він просто дивиться на нас, - промовив Майкл.

- Дивно, - сказав Грег. – Забираймося звідси.

1 ... 5 6 7 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"