Читати книгу - "Пастка для бабія, Валентина Бродська"

Залишився один день до того, як я з Івом повинні були подати заяву до ДРАЦСУ про реєстрацію шлюбу. Ми мали пред'явити на посвідчення своїх осіб паспорти. Але вже ніякої Віри Міхно не існувало…

Ще три дні тому я винайняла на новий паспорт номер в готелі, куди частинами перевозила потрібні мені речі. А за тиждень до втечі купила авіаквиток до Стамбулу з Івано-Франківського аеропорту. Добре, що в мене офіційно був місяць на зміну закордонного паспорту. Виліт мав відбутися в день подання заяви на шлюб.

Тож в другій половині дня ікс під приводом, що в мене дівич-вечір я поїхала на вокзал. Сіла на потяг Київ-Рахів і під ранок була вже в аеропорту Івано-Франківська. А там почалося саме цікаве.

Моя однокурсниця була співробітницею в цьому терміналі. За два тижні до вильоту я з нею списалася в Інсті і розповіла про свою ситуацію. Звісно, в тій історії не було і половини правди.

Дівчина охоче погодилася мені допомогти. Тож я пройшла без проблем реєстрацію і сіла на літак, але так і нікуди не полетіла. Мені стало "зле" і тому покинула турецький авіалайнер за станом здоров'я. Я знала, що простому громадянину, хай навіть такому заможному як мій батечко, дістати списки пасажирів практично неможливо. Тим паче дізнатися інформацію про таких, що покинули рейс за декілька хвилин до вильоту. Конституція України гарантує людям свободу пересування і право на конфіденційність. Але ми все таки з одногрупницею подбали, щоб інцидент зі мною ніде не значився. Всі були задоволені. Я виграла собі час, а моя помічниця крутий шопінг за мій кошт.

Моєю метою було дати зрозуміти батькам, що я просто втекла від власного весілля закордон. Тому залишила на видному місці в своїй кімнаті листа. Думаю, що вони вже його знайшли, коли вранці не дочекалися мого повернення з "дівич-вечора".

"Дорогі мамо та тато, я вас дуже люблю і сподіваюся, що ви колись мене пробачите, але я не можу вийти заміж за Івася. Коли я їздила в Київ я познайомилася з громадянином Турції і шалено в нього закохалася. Наші почуття виявилися взаємними. Тож, коли ви читатимете цього листа я буду на півдорозі до свого коханого. Він мене вже чекає. Я прийму Іслам і ми з Аміром одружимося.

Ваша донька, Віра."

В конверт я поклала свою відфотошоплену фотку з якимось сексі-турком з соцмереж і копію квитка до Стамбула.