Читати книгу - "Рятувальна МІсІя, ОЛЕСЬ ІВРАК"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але! Зрозумів Гоша.
- До-по-мо-жі-ть, - проскрипів він по складах. Аліна завмерла. Не вірячи своїм вухам, дівчинка з подивом дивилася на свого папугу.
- Що? Що ти сказав? - перепитала вона у птаха.
- До-по-мо-жіть, - уже чіткіше вимовив Гоша.
І до Холодушки дійшло, що вона розуміє, що говорить цей дивний, яскравий птах, а птах розуміє її. В її маленькій, розумній голові блиснув промінчик надії. Надії на порятунок. Адже жабка вірила, що не всі люди погані.
- Рибки, - почала жабка розмовляти з дівчинкою через перекладача папугу.
- Ри-б-ки, - повторив Гоша.
- Гоша, - не могла нічого второпати, здивована Аліна. Вона не звертала ніякої уваги на квакання жабки, але була щаслива від того, що її Гоша таки заговорив. Хоч і каже щось дивне, не те, чого вчила його вона, але ж він говорить, хоч і якусь нісенітницю. - Що ти таке верзеш? Які рибки?
Холодушка зрозуміла, що спілкуватися з дівчинкою буде не просто, і тому вона проквакала ціле речення:
- Я, Холодушка. Прийшла врятувати рибок, моїх друзів.
- Хо-ло-ду-ш-ка. Ри-бо-к, - повторив папуга.
- Що?! - вирячила очі Аліна. Папуга, який не хотів сказати і слова протягом декількох місяців, тепер ніс таку белеберду. - Що ти верзеш? Тепер жабка зрозуміла, що птах не може розмовляти реченнями. І це була проблема.
- Кажи їй, - звернулася до папуги Холодушка. - Жабка.
- Жа-б-ка, - прохрипів Гоша. Ошелешена, здивована дівчинка подивилася на свою долоню, на якій сиділа жабка. Потім на папугу.
- Добре, пташко, - похвалила Холодушка, Гошу.
- До-б-ре, - миттєво випалив Гоша. Схоже, йому сподобалося розмовляти.
- Та не кажи добре! - психанула жабка. - Це я, тебе похвалила.
- По-х-ва-лила, - прохрипів знову Гоша.
- Кого похвалила? - отетеріла Аліна. Дівчинка вже нічого не розуміла.
І тут Холодушка зрозуміла, що весь план може провалитися, так і не почавшись. Що зайвого говорити не потрібно. Тому вона розпочала все з початку.
- Жабка.
- Жа-б-ка.
- Рибки.
- Ри-б-ки, - слухняно повторював папуга. Аліна нічого не розуміла, що діється з її папугою. Вона переводила здивований погляд з папуги на жабку, потім знову на папугу.
- Рятувати, - продовжувала Холодушка.
- Ря-ту-ва-ти, - повторював Гоша.
- Друзі.
- Д-ру-зі.
- Людина.
- Лю-ди-на.
- Спіймала.
- С-пі-й-ма-ла.
- Забрати.
- За-б-ра-ти.
- Додому.
- До-до-му.
- Озеро.
- О-зе-ро.
- Тато, сьогодні був на якомусь озері! - викрикнула ошелешена Аліна. - В лісі. Ловив рибу, - дівчинка перевела здивований погляд на жабку. - То це ти зі мною розмовляєш? Це ти його навчила розмовляти? Холодушка благально подивилась на папугу, вона нічого не зрозуміла з того, що сказала маленька людина.
- Ти-ро-з-мо-в-ля-єш, - проторохтів скоромовкою Гоша.
- Так!! - заволала Холодушка і підстрибнула на дитячій долоні.
- Т-ак, - переклав дівчинці папуга.
- Неймовірно! - аж задихалась від здивування Аліна. - Я розмовляю з жабкою. Потім дівчинка подивилась на папугу.
- Ану запитай у неї, що я можу для неї зробити? - звернулась Аліна до птаха. І добре, що в цей момент її не бачили батьки, хто знає, що б вони подумали. - Чим можу допомогти?
- Чим-до-по-мо-г-ти? - у Гоші розмовляти виходило все краще і краще.
- Врятувати рибок, друзів, - з надією в голосі промовила жабка.
І тут Гоша перевершив сам себе:
- В-ря-ту-ва-ти-ри-бок-дру-зів.
- Гоша, ти неперевершений, - похвалила папугу Аліна. - Як же це мені зробити? Як їх врятувати? Га? - вголос роздумувала вона. - Для початку потрібно їх знайти, - прийняла рішення дівчинка і попрямувала до кухні.
На кухні не було нікого. Ні мами, ні тата, і кудись подівся старший брат Аліни. Прозоре відерце, яке тато замовив через китайський інтернет-магазин, стояло на столі. В ньому плавали рибки.
- Пискарику! - заволала Холодушка.
- Пи-с-ка-ри-ку, - продублював Гоша.
Пискарик почув крик подруги і кинувся до неї. Аж влип у скло, щось радісно кричав, очі сяяли надією на порятунок.
- Знайшла, - задоволено промовила Аліна.
Дівчинка схопила відерце і подивилась на жабку:
- Куди нам тепер? - впевнено запитала.
- Ку-ди-нам-те-пе-р, - папуга також не зводив очей з жабки.
- В ліс! - випалила радісно Холодушка.
- В-ліс, - перевів погляд на Аліну папуга.
І дівчинка вибігла з будинку. Це була дивна картина. До лісу бігла маленька дівчинка, в одній руці вона тримала прозоре відерце з рибою, в іншій, на долоні сиділа маленька зелененька жабка. На худенькому дитячому плечі сидів величезний папуга. Дивна компанія, як на мене.
Ліс зустрів їх прохолодою і затишком. Високі дерева з густими кронами створювали природний навіс, крізь який пробивалися лише тонкі промені сонця, освітлюючи м’який мох під ногами. Пташки співали свої мелодії, а десь у глибині лісу чути було дзюрчання струмка. Повітря було наповнене ароматом свіжої зелені та квітів, що росли уздовж стежки. Ліс здавався живим, кожен його куточок дихав таємницями і пригодами.
МАЛЕНЬКА ЛЮДИНА З ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ
Аліна швидко йшла вузькою лісовою стежиною. В одній руці міцно тримала прозорий циліндр з рибою, на долоні іншої сиділа жабка. Папуга на плечі ледь встигав нахиляти голову, ухиляючись від гілок.
Стежина обірвалася. Закінчилася. Зникла. Дівчинка зупинилася.
- І куди далі йти?
Жабка запитально подивилася на папугу.
- Ку-ди-йти, - проскреготав птах.
Холодушка вказала напрямок витягнутою лапкою.
- Там такі хащі, - простогнала злякано Аліна.
- Ха-щі, - продублював для жабки Гоша.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рятувальна МІсІя, ОЛЕСЬ ІВРАК», після закриття браузера.