Читати книгу - "Начаклую кохання. Недорого!, Олеся Глазунова"

Розділ 5. Красуні і чудовиська

– Впала?

– Розбила носа?

– Зламала каблук? – посипалися запитання з усіх сторін.

– Опинилася у міцних руках мого вампірчика, – і тут усі слухачі з полегшенням видохнули, а дехто із заздрістю. Не кожного ж дня випадає опинитися майже в обіймах у такого красунчика. – Підхопив мене, мов пір’їнку, запитав чи не забилася та поставив на ноги. Мммм... Дівчата, коли я почула його оксамитовий голос, то пропала вдруге. Та його пацієнти мали б одужувати вже після того, як він їм сказав «Добрий день!». Це ж не голос, а ходяча насолода для вуха. Поставив мене, але не відпускає, в очі мої зелені дивиться, а я гублюся у його небесній блакиті очей.

Так би й стояла з ним цілу вічність, якби поряд хтось не бовкнув:

– О, так це ж той невдаха Лев Невмержицький!

Я відвела погляд на того смертного, який перетворився моментально на пацюка. От, зараза вже чотирилапа! Нічого, три-чотири години побув пацюком, що навчило того паразита хвостатого гарним манерам. Буде думати, перш ніж язиком чесати.

– І що ж далі? – запитала одна з дівчат у костюмі смерті. Я її минулого року посватала за директора кладовища. От де великі гроші крутяться! Усі ми там будемо, бажано не найближчим часом, але її чоловік мені пообіцяв найкраще місце виділити, ніби я почесним гостем стану. Та хай мене дядько відведе від такої гостини! Я ще молода та жити хочу!

– Не відволікайся. Цікаво ж, – повернула мене до оповіді подруга.

– Як почув ті слова мій Лев, геть похнюпилася. Ніби не лев стоїть переді мною, а кошеня, якого мордочкою товчуть у те, що воно надзюрило. Очі його з блакитних, одразу сірими стали, плечі опустив та зовсім зневірився.

Моє серце гупало так, що його можна було почути, розуміла, що не можна втрачати час та взяла хід подій у свої руки.

– Леве, – звернулася я тоді до нього. – Чом звертаєш увагу на усіляких дурнів. Ти ж розумний, досвідчений вправний.

– Дякую за такі слова, але не всі так думають. Одна невдала операція може перекреслили усі успіхи та результати, – невесело мовив Лев.

– То можна зробити іншу операцію. Довести усім і кожному, що один випадок то, виключення, а не закономірність, – намагалася підтримати його я.

– Та хто ж захоче, щоб після того скандалу, який був, я робив операцію? Татусик тої пацієнтки розвернув таку фейкову компанію, що жах. І чого тільки я про себе нового не дізнався. Наскільки ж нудно я жив, що ніколи б не додумався до того, що про мене зараз розповідають, а люди ж вірять! – якось дуже приречено говорив мій коханий.

– Я захочу! Я вірю в тебе!

– А тобі навіщо? Ти ж і так гарна. Це я тобі, як пластичний хірург та як чоловік говорю. За свою практику я бачив багатьох красунь, які робили з себе чудовиськ і багатьох чудовиськ, які так і не стали красунями. Гарне личко та форми не набудуть привабливості, якщо душа червива, а в голові вітер.

– То ти ще й філософ?! І дякую за комплімент, – аж зашарілася я. Уявляєте, дама елегантного віку, а почервоніла, через те, що її назвали гарною. Не подумайте, за своє довге життя чула не один комплімент, але так прикро стало, що говорить його Лев моїй подобі мене, яка розвіється з чарами за три-чотири години.

– І що далі сталося?

– Я не розумію, то він зробив тобі операцію?

– Побоявся?

– Погодився? – знову посипалися запитання з усіх боків.

Любі мої читачі, як думаєте, чи погодиться Лев зробити пластичну операцію Елі?