Читати книгу - "Тіні минулого, Льюїс Бенте"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— У вас є доступ до фінансових документів? Можливо, до спільних проєктів?
Соня згадала, як нещодавно Олег просив її підписати кілька паперів, які вона майже не читала.
— У мене вдома є копії деяких угод. Я підписувала їх за проханням Олега.
Дмитро кивнув.
— Принесіть їх. Якщо вони укладені на ваше ім’я, це може стати доказом того, що вас використовують.
Соня відчула гнів, що знову здійнявся в її грудях.
— Я принесу все, що знайду. І якщо вони думали, що я просто віддам їм усе, то вони дуже помилилися.
РОЗДІЛ 9
Пізнього вечора Соня порпалася в шафі у кабінеті. Вона знайшла те, що шукала: товсту папку з документами, де були підписані нею угоди.
Перегортаючи папери, вона зрозуміла, що деякі документи стосувалися продажу акцій її сімейного бізнесу. Угода була оформлена так, ніби вона добровільно передала частину акцій на користь компанії Олега.
“Я цього не підписувала!” — подумала Соня. Але її підпис був на кожному документі.
Вона зробила кілька копій і зателефонувала Дмитру.
— Я знайшла те, що вам потрібно. Завтра вранці зустрінемося.
— Добре. Але будьте обережні. Якщо Олег чи Дана дізнаються, що ви щось запідозрили, вони спробують вас зупинити.
Соня кивнула, хоча знала, що він цього не бачить. Її голова була переповнена думками.
РОЗДІЛ 10
Ранок настав швидко, але спокою він не приніс. Соня під’їхала до місця зустрічі з Дмитром, тримаючи в руках папку. Але, вийшовши з машини, вона побачила, що щось не так.
Дмитро стояв біля входу в кафе, але поруч із ним був Олег. Їхні обличчя були напружені.
— Соню, підходь, — сказав Олег, посміхаючись, але його очі залишалися холодними.
— Що ти тут робиш? — запитала вона, тримаючи папку за спиною.
— Я міг би поставити тобі те саме питання, — його голос був спокійним, але в ньому відчувалася загроза. — Ми ж довіряємо одне одному, чи не так?
Соня не відповіла. Вона знала, що тепер усе залежить від її наступного кроку.
— Ти зламав мою довіру, Олег, — сказала Соня, намагаючись приховати тремтіння в голосі. — І тепер хочеш, щоб я довіряла тобі далі?
Олег зробив крок ближче, і Соня рефлекторно відступила назад.
— Не роби цього, Соню, — він намагався виглядати спокійним, але його очі виказували напругу. — Просто дай мені папку, і ми залагодимо це як дорослі люди.
— Ти хочеш, щоб я віддала тобі докази твоїх махінацій? — Соня скривилася, тримаючи папку ще міцніше.
— Соню, подумай, — Олег заговорив швидше, наполегливіше. — Якщо це вийде назовні, постраждає не лише я. Дана… вона твоя сестра, навіть якщо ти цього не хочеш. Її компанія… її репутація…
— Ти думаєш, я дбаю про її репутацію після всього, що вона зробила? — Соня підвищила голос, і кілька перехожих озирнулися в їхній бік.
Олег різко схопив її за руку.
— Нам треба поговорити.
— Відпусти! — Соня вирвала руку, і папка мало не випала з її пальців. — Я більше не боюся тебе, Олег.
Дмитро, який досі стояв осторонь, нарешті втрутився.
— Думаю, ви сказали достатньо, — його голос був низьким, але впевненим. — Соня, сідайте в машину.
Соня кивнула, не відводячи погляду від Олега. Вона обійшла його і швидко пішла до свого автомобіля.
— Це ще не кінець, Соню! — гукнув Олег, але вона не відповіла.
РОЗДІЛ 11
У дорозі Соня мовчала. Дмитро сидів поруч, тримаючи телефон у руці.
— Я знаю, що це було важко, — сказав він, нарешті порушивши мовчання. — Але тепер ми маємо реальні докази.
Соня дивилася у вікно, стискаючи кулаки.
— Вони не зупиняться. Я бачила це в його очах.
— Саме тому ми повинні діяти швидко, — Дмитро відкрив папку й побіжно переглянув документи. — Якщо ми передамо це правильним людям, вони втратять можливість впливати на вас.
Соня мовчала, відчуваючи, як змішуються гнів і страх.
— А що потім? — нарешті запитала вона. — Вони просто зникнуть із мого життя?
Дмитро подивився на неї.
— Можливо, ні. Але принаймні ви повернете собі контроль над своїм життям.
Соня кивнула, але її думки вже були далеко. Вона знала: це тільки початок.
Якщо бажаєте, я можу продовжити історію далі, додаючи більше інтриг, емоцій і деталей.
РОЗДІЛ 12
Соня повернулася додому виснаженою, але вирішеною довести справу до кінця. Вона зателефонувала батькам, хоча вже кілька років уникала таких дзвінків.
— Мам, привіт. Нам треба поговорити, — сказала Соня, відчуваючи, як голос тремтить.
— Сонечко? Що трапилося? — мама була схвильована, але не розгублена.
— Це стосується Олега та Дани. Мені потрібна ваша допомога.
Через кілька годин її батьки приїхали до неї додому. Батько, суворий чоловік із сивиною у волоссі, завжди тримався відсторонено, але цього разу його очі були сповнені турботи.
— Що сталося? — запитав він, сідаючи за стіл у кухні.
Соня розповіла все — від зради до підроблених документів. Коли вона закінчила, мама виглядала шокованою, а батько — розлюченим.
— Ми знали, що Дана має бізнесові амбіції, але це… — батько стиснув кулаки. — Ми цього так не залишимо.
— Нам потрібно об’єднатися, — сказала Соня. — Я хочу, щоб правда вийшла назовні.
Батько кивнув.
— Якщо це стосується наших акцій, ми зможемо ініціювати аудит. Я маю знайомих у комісії з цінних паперів.
— І що тоді? — запитала мама. — Це зруйнує репутацію Дани.
— Вона сама це вибрала, — холодно відповів батько. — Соня, ти впевнена, що готова до цього?
Соня мовчки кивнула. Вона знала, що немає дороги назад.
РОЗДІЛ 13
Наступного ранку Соня отримала повідомлення від Дмитра:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні минулого, Льюїс Бенте», після закриття браузера.