Читати книгу - "Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд"

   "Невинність вмирає не від того, що її ображають, а від того, що її не захищають."

Вона — лілія прекрасна,
Ніжніша в білих кольорах.
Він так хотів її зірвати,
А в роздумах — причини
Тієї болісної муки,
Візерунком крові на його руках.
Гріхом великим та нечистим
На душі провина ляже.
За вчинок, злодіяння смерті
Тій душі невинної,
Слабкістю спокуси юнака.

Росла собі, жила тихенько,
А раптом — хвать! І гниль напала.
Брудні свої вже руки простягає
До стебельця тоненького — до тіла.
Зірве і вб'є, а потім викине в сміття,
Зів'яла квітка не гарненька.
Кому подобаються квіти,
Що вже не мають кольорових пелюстків?
Гниле стебло,
В руках слизька сльозинка,
Холодом вбиває.

Без пахощів спокуси
Й тільки бруд лишає у повітрі.
Настане час,
Судити будуть грішного убивцю.
Пройде й настане,
Він жити буде,
Можливо, совість десь знайде.
А квітка,
Що нещодавно мала яскраве світло
І цвітіння дарувала,
Не зможе повернутися в життя.