Читати книгу - "Дикий Гранат , Анетта Грімм"

Наступного дня Ліка увійшла до офісу зі звичною впевненістю, ніби нічого незвичайного вчора не сталося. Вона спокійно розмістила речі на своєму столі і почала розбирати ранкові завдання. Однак вона швидко помітила, що атмосфера довкола змінилася. Колеги, які вчора ледь удостоювали її увагою, тепер поглядали на неї з цікавістю та навіть повагою. Дехто явно намагався підійти ближче, ніби шукав привід для розмови.

Незабаром до неї підійшли двоє. Хлопець, який назвався Антоном, одразу почав розмову:

- Ліка, вчора ти була просто на висоті. Максим Сергійович виглядав так, ніби ви щойно врятували весь відділ. Як це ти зробила?

Антон був високий, з легким недбалістю в стилі, але з явно щирим інтересом в очах. Ліка посміхнулася.

— Просто зробила те, що вмію, — відповіла вона, намагаючись не виглядати надмірно гордою.

Поруч із ним стояла дівчина — мила й скромна Анастасія. Вона дивилася на Ліку трохи сором'язливо, але з доброзичливою усмішкою.

— Ліко, а ти справді так добре знаєш іспанську? Це так чудово! - сказала Анастасія. — Ти вчора нас усіх врятувала.

- Так, вчила кілька років, - Ліка трохи розслабилася, відчуваючи тепло в її словах. — Але вчора це був просто успіх.

Розмова стала легшою. Антон не приховував свого інтересу до Ліки, ставлячи їй особисті питання і явно намагаючись привернути її до себе. Анастасія, навпаки, була тактовною та дуже доброзичливою. Ліка відчула, що з Анастасією вони могли б потоваришувати.

Але їхня невелика розмова перервалася несподівано. В офісі, мов буря, з'явилася Карина. Її кроки звучали голосніше, ніж звичайно, а обличчя було холодне, як у крижаної королеви. Вона зупинилася прямо перед Лікою, свердливши її поглядом.

- Ліка! — голосно почала Карина, привертаючи увагу всього відділу. — Ви, звичайно, вчора себе чудово виявили, але сьогодні виявилося, що зник договір з японцями. Його ви перебирали в папках, чи не так?

Її тон був звинувачуючим, а очі блищали від насолоди. Здавалося, Карина смакувала кожне слово, насолоджуючись тим, як вона робила Ліку винною.

— Ви розумієте, що це величезна проблема? Де договір? Чи вирішили ви, що це можна просто викинути? - продовжувала Карина, підвищивши голос так, щоб її почули всі.

Ліка відчула, як на неї звернулися десятки цікавих поглядів. Вона знала, що Карина навмисно здіймає шум, щоб Максим Сергійович теж почув. Але, зібравшись, Ліка спокійно відповіла:

— Карино, я уважно перебирала всі документи, нічого не втрачала. Можливо, чи варто пошукати його в інших місцях?

- В інших місцях? — уїдливо перепитала Карина. — Ви тут нова, але вже встигли порушити лад. Чи не думаєте, що це дивно?

Антон та Анастасія переглянулися, явно бачачи, що ситуація навмисне роздмухується. Антон спробував втрутитися:

— Карина, можливо, договір просто поклали не туди? Ми можемо шукати разом.

Але Каріна проігнорувала його. Вона явно хотіла створити конфлікт, який приверне увагу Максима Сергійовича.

Ліка відчула, що здаватися не можна. Вона спокійно встала, склала руки на грудях і твердо подивилася Карині прямо в очі:

— Якщо це моя помилка, то я готова допомогти знайти договір. Але звинувачення без доказів навряд чи допоможуть його знайти швидше, чи не так?

Ліка, слухаючи гнівні звинувачення Карини, ледве стримувала посмішку. Її проникливий погляд одразу вловив, що ця сцена не що інше, як помста за вчорашній успіх. Усередині все кипіло, але вона вирішила тримати обличчя. Здаватися чи мовчати вона не збиралася. Карина могла кричати скільки завгодно, але Ліка була готова дати відсіч.

- Карино, - спокійно почала вона, склавши руки на грудях, - якщо ви хочете знайти винного, вам варто спочатку розібратися в ситуації. Я вчора не лише розібрала всі папки, а й повернула їх у ідеальному порядку. То, може, договір спочатку лежав не там, де ви думали? Чи просто його втратили до мене?

Карина завмерла на мить, але швидко повернула свій звичний крижаний погляд.

— Ви ще смієте звинувачувати мене у своїй некомпетентності? — заволала вона, намагаючись перекричати Ліку. - Ваші виправдання нікого не цікавлять! Проблема є і її треба вирішити!

Ліка зробила крок уперед, дивлячись Карині прямо в очі.

— Проблема є, Карино, але не в мені. І точно не в моїй роботі. Може, варто шукати її там, де вона справді була спочатку?

Карина тільки відкрила рота для нової порції звинувачень, як двері в офіс відчинилися, і всередину увійшов Максим Сергійович. Його присутність відразу відчувалася всіма, і тиша миттєво заповнила кімнату. Він оглянув присутніх і зупинив погляд на Каріні.

- Що відбувається? — спокійно, але холодно спитав він.

Карина випросталась, як пружина, і почала пояснювати:

— Максиме Сергійовичу, вчора Ліка перебирала документи, і тепер зник договір з японцями! Це дуже серйозна помилка, я вже намагаюся розібратися!

Максим Сергійович уважно подивився на неї, і Ліка помітила, як його очі примружилися. Потім він поставив лише одне питання, яке ніби вибило ґрунт з-під ніг Карини:

— Карино, а як ви тоді вчора перевірили роботу Ліки і не помітили зникнення договору? Чи вчора цієї проблеми не було, чи ви вкотре погано зробили свою роботу?

У кімнаті стало так тихо, що можна було почути, як хтось у кутку придушив смішок. Карина зблідла, її губи здригнулися, але відповісти їй не було чого. Вона почала відкривати рота, але Максим Сергійович жестом зупинив її.

— Не треба виправдання, Карино. Знайдіть договір. Ліка тут ні до чого, — сказав він холодно й упевнено. Потім він повернувся до Ліки. - Продовжуйте роботу, я з вами пізніше поговорю.

Ліка насилу втрималася, щоб не посміхнутися. Вона коротко кивнула і повернулася за стіл. Вперше за довгий час вона відчула, що хтось справді оцінив її працю і став на її бік. А Каріна... Ну, Карина явно не очікувала такого повороту.

До кінця робочого дня договір з японцями чудово знайшовся — він лежав у стопці документів на столі біля самої Карини. Ні вибачень, ні подяк, звичайно, не було, але Каріна більше не намагалася шукати приводу для нападок на Ліку. Вона зберігала похмурий вигляд, але тепер трималася на відстані.