Читати книгу - "Ілюзорний світ кохання, Тея"

  Зима. Ранок, на вулиці ще темно. Допиваючи каву, щоб хоч якось прийти до тями, я збиралася виходити на роботу. Відчувала, що сьогодні буде важкий день. Так хотілося залишитися вдома, загорнувшись у плед, втупитися у вікно й плакати. Ні, не просто плакати, а ридати. У голові крутилися думки: «За що? Чому щось не так саме зі мною?» А по щоках текли сльози. Проте моя відповідальність змусила мене, крізь внутрішній біль, додавши його ще більше до душі, засунути все глибоко всередину, зібратися й піти на роботу. Я часто ховалася за роботою, ігноруючи власні проблеми, не усвідомлюючи, що їх треба вирішувати, а не закопувати у вже й так хвору душу.

  Учора ввечері Ігор сказав мені: “Ти хороша, знайдеш собі іншого, а я знайшов іншу, я її люблю, а з тобою був лише для розваги”. Він розвернувся й почав розчинятися вдалині. Після цих слів було нестерпно боляче. Я стояла як вкопана, не розуміючи, що відбувається. Очі бачили одну картину, а мозок відмовлявся її сприймати, не вірив. У цей момент здавалося, що час зупинився. Хотілося просто зникнути на цьому ж місці й у цю секунду. “За що? Чому? Що зі мною не так? Адже нам було добре разом”, — пролітали думки. Такий біль не торкався мене ще ніколи.

  Як то кажуть, біда не приходить одна. На роботі був якийсь хаос, але я навіть не хотіла про це чути. Мене, як завжди, звинувачували в помилках підлеглих, але я була настільки розбита й втомлена, що мені було байдуже. Не було сил навіть захищатися від нападів керівництва. Вислухавши чергову лекцію й нотацію, я повернулася до свого кабінету.

  Працювати не хотілося. Колеги й підлеглі бачили це й почали засипати питаннями. Я попросила їх дати мені спокій. Добре, що сьогодні Ігор був вихідний. Не знаю, чи витримала б я його присутність увесь день.

  Останнім часом він був для мене всім. Він гарно говорив, гарно залицявся. Я вірила кожному його слову, хоча відчувала, що щось не так. Запитувала у його сестри та друга, як він до мене ставиться. І всі знали про його нові стосунки, але брехали мені в очі. А я вірила. І ось розв'язка настала.

  Потім настали ті болісні дні, коли я бачила їх разом практично щодня. І щоразу мене переслідували ті ж самі думки: “За що? Чому? Що зі мною не так?” Я ховала свій біль, свою образу все глибше, втрачаючи віру в себе. Я просто існувала, не живучи. Ніщо не радувало, а робота вимагала постійної модернізації й поліпшень. Але мені було байдуже.

  На роботі всі бачили, як я страждаю, але не всі схвалювали мій роман з Ігорем. Коли ми ще зустрічалися, директор одного разу сказав: “Навіщо він тобі? У тебе інший рівень. Ти зрозумієш і згадаєш мене”. Я тоді тільки посміхнулася: “З ним цікаво”. Він відповів: “Дивись, потім не плач, я тебе попередив”. Деякі жінки співчували, бо переживали подібне, а дехто засуджував. Але мені було однаково, що говорили інші.

  Я бачила ту прірву на роботі, в яку вже збиралася падати. Але один випадок, одна випадково вчасно сказана фраза, згодом перевернула мій світ, привела мене туди, де я зараз дуже щаслива, хоча в той момент це здалося просто пустощами.

  Вже весна. Світ заграв новими барвами, всі навколо в суєті, готуються до великодніх свят, планують щось, обговорюють спільні справи. А я поступово почала ховатися за роботу, немов за щитом, блокуючи весь біль у собі.

  Моя колега Оксана, дивлячись на мої нескінченні страждання і, володіючи початковими навичками психолога, підійшла до мене. Можливо, вона хотіла допомогти, а можливо, її спонукали інші міркування — я не питала. Вона підійшла з усмішкою і сказала:

  — Ви знаєте, я займаюся китайською астрологією. Хочете, зроблю Вам гороскоп і скажу, коли Ви знову вийдете заміж?

  Я поглянула на неї, пригнічена, але з нотками цікавості. Зневірившись у житті, погодилася. Сказала їй дату народження, навіть довелося дізнатися у мами точний час. На щастя, збереглася стара бирочка з пологового будинку. З того моменту астрологія почала потихеньку входити в моє життя.

  Її пропозиція мене трохи оживила. Я почала чекати, сподіваючись, що вона скаже щось на зразок: “Він повернеться, і все у вас буде добре”. Напевно, кожна жінка, йдучи до астролога з питанням про особисте життя, чекає почути приємні слова: що все складеться, і будеш щаслива. Але коли астролог не дає тієї солодкої брехні, яку ми хочемо почути, розчарування настає швидко. Ми звикли йти не за правдою, а за ілюзіями, які самі собі придумали.

  Щодня я приходила до Оксани та питала: “Ну коли ти мені скажеш, що там у гороскопі?” Вона лише загадково посміхалася й казала:

  — Зачекайте. Усе у свій час.

  Інтрига зростала. Мені вже не давало спокою, що вона бачила в моєму гороскопі. Одного дня, після чергового мого наполягання, вона глянула на мене з підозрілим блиском в очах і промовила:

  — Ви така загадкова жінка… Ваше життя буде цікавішим, ніж Ви думаєте.

  Ці слова ще більше розпалили мій інтерес. “Що вона мала на увазі?” — думала я, проходячи цілий день під враженням. Щось у її голосі було не те, звичайні слова, але вони наче приховували більше, ніж говорили.

  Я не могла заспокоїтися. Цілий тиждень мої думки були зайняті її словами. “Цікаве життя? Що це значить?”. Це не те що я хотіла почути. Я ж чекала на відповіді, а не на загадки. Врешті, не витримавши чергового напливу моїх питань, Оксана здалася:

  — Якщо хочете я вам принесу книгу. Читайте та розбирайтеся самі.