Читати книгу - "Кров на твоїх руках, Мара Найт"

Під'їхавши до заправки, машина вмить опинилася серед світлових вивісок і мігаючих ліхтарів, що створювали особливу атмосферу в цю пізню пору. В салоні звучала весела та драйвова пісня I Kissed a Girl від Katy Perry, і хоч атмосфера була напружена через події дня, музика додавала легкості. Роуз відчула, як її настрій трохи покращується, і навіть не могла не підспівувати тихо під музику.

Картнер, не звертаючи увагу на мелодію, зосередився на заїзді до віконця за їжею. Вони обидва були втомлені, але момент того, що щось просте та звичне в їхньому житті стало можливим, наповнив салон машини спокійним затишком.

Під'їхавши до віконця, Роуз замовила бургер з картоплею фрі, а Картнер вибрав теж саме. Вони швидко отримали свої замовлення, і Роуз вже підняла свою сумку, готуючись розплатитися, але тут її зупинив Картнер.

— Не переймайтесь, місіс Рейд, я заплатив, — сказав він, відправляючи її руку назад до сидіння.

Роуз здивовано подивилася на нього, на мить намагаючись зрозуміти його слова.

— Але… — почала вона, проте Картнер відразу її перебив.

— Ні, яких "але", — відповів він, посміхаючись у відповідь на її здивування. — Ми зараз станемо на парковці, і поїмо. Це не має значення.

Роуз замовкла, відчуваючи, як його слова привнесли деяку легкість у ситуацію. Картнер увімкнув сигнал і поїхав до вільного місця на парковці, де вони зупинилися, щоб поїсти в машині. Шум міста, повітря наповнене запахом бензину та їжі, музика, що продовжувала звучати на фоні, — все це створювало атмосферу звичайного, хоча і дещо незвичного для них, вечора.

Вони по черзі відкусували шматочки своїх бургерів, а повітря, насичене запахом картоплі фрі та фастфуду, стало легким і заспокійливим після тяжкого дня. Роуз сиділа, затишно влаштувавшись у сидінні, ковтаючи останки своєї їжі, коли її телефон вібрував. Вона витягнула його з сумки і побачила повідомлення від сестри.

"Привіт, я приїхала до тебе і тебе немає дома. Ти де? Заняття в університеті вже закінчились, чи ти з подругами ще?"

Роуз швидко набрала відповідь і відправила її, сидячи в машині поруч з Картнером, яка зараз здавалася такою далекою від її звичного життя.

"Я з містером Картнером, їм, скоро буду вдома, не переживай."

Емілія одразу відреагувала на її повідомлення, і наступне, що вона побачила, змусило її посміхнутися: "Містер Картнер? Це хто такий? Я вже переживаю."

Роуз прочитала повідомлення і відразу усміхнулася, намагаючись розвіяти будь-які сумніви сестри.

"Не переживай, це мій викладач," написала вона у відповідь, відчуваючи певне полегшення, що все зрозуміло.

Вона поклала телефон назад в сумку і повернула увагу на Картнера, який все ще їв бургер, не виявляючи особливої емоційної реакції на те, що відбувається. Він просто спокійно продовжував свою вечерю, як ніби звик до таких моментів у житті. Роуз подумала про це, намагаючись не втратити зосередженість на важливих справах, які їм ще належало вирішити.