Читати книгу - "Кишеня, повна жита"

— А ви не змогли сконтактуватися з місіс Персівал Фортеск’ю, коли телефонували туди сьогодні вранці?

— Вона поїхала в Лондон на цілий день, — пояснила міс Ґріфіт і продовжила свою розповідь. — Містер Ланселот одружився менш як рік тому. З удовою лорда Фредеріка Енстайса. Сподіваюся, ви бачили її фотографії. У «Тетлері», поруч із кіньми. Та на шпальтах іподромної хроніки.

Міс Ґріфіт трохи перехопило подих, її щоки зарожевіли. Ніл, який швидко помічав зміни в настрої своїх співрозмовників, зрозумів, що це одруження зачепило найчутливіші струни снобізму та романтичного світосприйняття в душі міс Ґріфіт. Аристократизм був для неї аристократизмом, і той факт, що покійний лорд Фредерік Енстайс мав підмочену репутацію у спортивних колах, майже напевне був їй невідомий. Фредді Енстайс пустив собі кулю в лоб, коли розпорядники перегонів зацікавилися підготовкою до змагань одного з його коней. Ніл пригадав, що бачив якісь туманні відомості про його дружину. Вона була дочкою ірландського пера й раніше одружена з пілотом, який загинув у битві за Британію.

А тепер, схоже, вона одружилася з білою вороною родини Фортеск’ю, бо Ніл припускав, що суперечка з батьком, про яку щойно згадала міс Ґріфіт, стала причиною якогось прикрого інциденту, що негативно позначився на кар’єрі молодого Ланселота Фортеск’ю.

«Ланселот Фортеск’ю! Що за ім’я! А як назвали другого сина — Персівал?» — Ніл намагався уявити собі, що за людиною була перша місіс Фортеск’ю. Вона мала досить дивний смак у тому, що стосувалося імен…

Він підсунув до себе телефон, набрав номер телефонної станції й попросив з’єднати його з Бейдон-Гіт, три тисячі чотириста.

Незабаром чоловічий голос йому відповів:

— Бейдон-Гіт, три тисячі чотириста.

— Я хотів би поговорити з місіс Фортеск’ю або з міс Фортеск’ю.

— Пробачте, але їх немає вдома, обох.

Інспектору Нілові здалося, що його співрозмовник не зовсім тверезий.

— Ви їхній дворецький?

— Так.

— Містер Фортеск’ю тяжко захворів.

— Я знаю. Мені вже телефонували й передали це повідомлення. Але я нічого неспроможний удіяти. Містер Вал поїхав на північ, а місіс Фортеск’ю теж відсутня в домі, вона грає в гольф. Місіс Вал поїхала в Лондон, але до обіду вона повернеться, а міс Ілейн теж немає — вона зустрічається зі своїми дівчатками-скаутами.

— Невже в домі нема нікого, з ким би я міг поговорити про хворобу містера Фортеск’ю? Це важливо.

— Я, власне, не знаю. — У голосі дворецького звучав сумнів. — Є міс Ремсботтом, але та ніколи не підходить до телефону. Є також міс Дав, вона, можна сказати, виконує обов’язки економки.

— Будь ласка, покличте до телефону міс Дав. Я говоритиму з нею.

— Спробую її знайти.

У телефоні було чутно, як віддаляються його кроки. Кроків, які б наближалися, інспектор Ніл не почув, але через хвилину або дві у слухавці пролунав жіночий голос:

— Це міс Дав, я слухаю вас.

Голос був низький і добре поставлений, дикція чітка й виразна. В інспектора Ніла склалася про міс Дав позитивна думка.

— Пробачте мені, міс Дав, але я мушу повідомити вас, що містер Фортеск’ю нещодано помер у шпиталі Святого Юди. Йому раптом стало зле в його кабінеті. Мені конче треба сконтактуватися з його рідними.

— Я розумію. Але не знаю… — Голос у неї досі звучав рівно, але відчувалося, що вона приголомшена. Після короткої паузи вона провадила: — Обставини склалися вкрай несприятливо. З ким вам треба сконтактуватися насамперед — це з містером Персівалом Фортеск’ю. Саме він повинен віддати необхідні розпорядження. Ви можете зателефонувати йому до готелю «Мідленд» у Манчестері чи до готелю «Ґренд» у Лестері. Або сконтактуйтеся з фірмою «Шірер-енд-Бондс» у Лестері. Боюся, я не знаю, який у них телефонний номер, але знаю, що саме цю фірму він збирався навідати, і вони можуть вам повідомити, де сьогодні його треба шукати. Місіс Фортеск’ю, безперечно, повернеться додому на обід, а може, навіть на чай[6]. Це буде великим потрясінням для неї. Він занедужав раптово, чи не так? Містер Фортеск’ю почував себе цілком добре, коли покинув дім сьогодні вранці.

— Ви бачили його перед тим, як він пішов?

— О, так. Що з ним сталося? Серце?

— У нього були проблеми із серцем?

— Ні… ні… не думаю. Але ж це сталося так раптово… — Вона на мить замовкла. — Ви говорите зі шпиталю Святого Юди? Ви лікар?

— Ні, ні, міс Дав, я не лікар. Я говорю з кабінету містера Фортеск’ю. Я інспектор-детектив Ніл із відділу кримінальних розслідувань, і я маю намір приїхати до вас, як тільки зможу.

— Інспектор-детектив? Ви хочете сказати — що ви хочете сказати?

— Ідеться про випадок раптової смерті, міс Дав. А коли має місце раптова смерть, то нас викликають на сцену подій, а надто, якщо небіжчик давно не бачився з лікарем — а саме так і було, я не помиляюся?

У тоні його голосу був лише натяк на запитальну інтонацію, але молода жінка відразу відповіла:

— Ви не помиляєтеся. Персівал двічі призначав йому зустріч із лікарем, але він так і не пішов. Він поводився вкрай нерозважливо, й усі були дуже стурбовані… — Вона замовкла, а тоді провадила у своїй звичній стриманій, формальній манері: — Якщо місіс Фортеск’ю повернеться додому раніше, ніж ви приїдете, то що мені їй сказати?

«Оце справді практичний склад розуму: справа насамперед», — подумав інспектор Ніл. А вголос промовив:

— Скажіть їй, що у випадку раптової смерті ми повинні провести коротке розслідування. Звичайні формальності.

Він поклав слухавку.

Розділ третій

Ніл відсунув від себе телефон і гостро подивився на міс Ґріфіт.

— Отже, стан його здоров’я непокоїв їх останнім часом, — сказав він. — Вони хотіли, щоб він побачився з лікарем. Ви мені цього не сказали.

— Я про це не подумала, — пояснила міс Ґріфіт і додала: — Він ніколи не здавався мені по-справжньому хворим.

— Він не здавався вам хворим, а яким здавався?

— Якимсь не таким. Несхожим на себе. Трохи дивним у своїй поведінці.

— Він був чимось стривожений?

— О ні, я не сказала б, що він був стривожений. Це ми були стривожені…

Інспектор Ніл терпляче чекав.

— Мені важко вам