Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання, Любава Олійник 📚 - Українською

Читати книгу - "Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання, Любава Олійник"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання" автора Любава Олійник. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 55
Перейти на сторінку:
Розділ 4.

— Офігіти, — пробурмотіла Патя, відкриваючи очі й одразу пригадуючи вчорашній день. Вона й досі не могла переварити в своїй голові екскурсію до паралельного світу. Не щодня ж мандруєш світами, як якийсь там Індіана Джонс.

Сьогодні та завтра вихідні, а отже, в школу йти не потрібно. З голови не виходили однокласниці — чи залишили вони бодай якусь звісточку своїм рідним? Можливо, вони все-таки вибралися з тієї кольорової планети? Намагалася відігнати тривожні думки.

У групі в месенджері було на диво тихо, проте ця тиша її лише лякала. Неспокій стискав серце, як лещата.

Раптом на гаджет прийшло повідомлення:

— Привіт. Треба зустрітися — терміново.

Неважко здогадатися, що то був Гліб. Хто ж ще з такою відбитою на всю голову заведе знайомство? Подруг чомусь не водилося, хіба що сестри двоюрідні, з якими бачилися лише на спільних родинних святах.

— Окей. За годину біля школи.

— Краще в парку. Буду раніше.

Як завжди, на збори вистачало п’ятнадцять хвилин. Мабуть, така сила характеру, коли не терпиться швидше поринути у вир життєвих подій. Зібрала волосся у високий пучок, надягла звичні джинси, довге худі, кросівки й, звісно ж, мобільний телефон з навушниками. Щоб мама не питала, скільки часу займе прогулянка, взяла з собою в невеликий термос чаю та домашні пісочні рогалики з вишневим джемом. А що? Практично у весняну мінливу пору року, та й ніколи не знаєш, коли зненацька на тебе нападе голод і спрага.

Мама звикла до моїх дивацтв, тож не здивувалася. Лише зиркнула поверх окулярів і пробурмотіла щось про мою непунктуальність.

  Зайшовши в парк, де життя віддавало спокоєм і розміреністю, пішла на віддалену стежку, що вела до міського озера. Зазвичай, містяни любили ходити іншою алеєю, яка була одночасно і велодоріжкою, і біговою, і трюковою для молодих любителів самокатних трюків.

По один бік алеї розміщувалися лавочки, старі й нефарбовані, на одній з яких чекав Гліб. Вигляд він мав відсторонений та замислений, у світлому спортивному костюмі, на голові капюшон. Зараз могла розгледіти його худу статуру. Побачивши мене, він оживився.

— Тобі не завадить посмажитися на сонці, геть білий і зливаєшся зі своїм сірим костюмом, — привітала я його, намагаючись розрядити обстановку.

— І тобі привіт, Патя, — трохи посвітлів Гліб.

— Заскучив? — весело підморгнула і вмостилася біля приятеля.

— Справа серйозна, — поправив темні окуляри, як загадковий Нео з фільму "Матриця".

— Не тягни, вивалюй, — весело ляснула хлопця по коліні.

Він поглянув на мене, відхиливши окуляри. Цей жест нагадував засекреченого нишпорку, від чого прокинувся іронічний сміх, який я геть не стримувала.

— Досі в голові не вкладається. Ти ж наче відмінниця, заучка, а розмовляєш та поводишся як дворова шпана, — промовив він здивовано.

— А-ха-ха, вмієш ти компліменти відвішувати, аж присоромив, — відпарирувала я, закочуючи очі.

Патя добродушно посміхнулася, від чого на її обличчі проявилася маленька ямочка. Видно було, що від Гліба цей нюанс не приховався, і він залюбувався цією миттю. Зрозумівши, що витріщається на безпосередню і часом кумедну дівчину, взяв себе в руки і продовжив розмову.

— Гаразд, я по справі. Галя задумала чергову розвагу. Я намагався її від цього відмовити, навіть говорив з Лео, та він нічого не може вдіяти… — почав швидко тараторити Гліб, перестрибуючи з однієї теми на іншу.

— Е-ге-гей, стоп! А тепер повільно і спочатку, — Патя поправила пальцем на переніссі свої окуляри для зору, від чого її вираз враз став серйозним і задумливим.

— Ну, Галя, зі світу Галілео, в який я тебе вчора водив… Пам’ятаєш?

— Та не склерозна я, кажи далі…

— Так-от, ще вчора я думав, що усі, хто потрапляє туди, є такими собі «винуватцями», тобто самі нарвалися на покарання. Вони потрапляють до Галілео, і з ними проводиться бесіда, якщо вони приймають умови і виправляються, то повертаються до нашого світу. Тобто, раніше саме так і було, — сумно підсумував Гліб, схилив голову і знову замислився, наче намагався знайти відповіді на складні питання в глибинах своєї пам'яті.

— Ти хочеш сказати, що від учора щось змінилося? Щось пішло не так?

— Патя, повір… я не знав, що вона… — почав він, але я перебила його, не даючи впасти у відчай.

— Чекай, не падай духом де попало. Розкажи, що змінилося та які це може мати наслідки, — промовила я рішуче, намагаючись повернути його до реальності.

— Після нашої подорожі я зайшов до Лео на розмову. Хотів спитати, коли вони вгомоняться з цими своїми ідеями. Не можна ось-так просто людей викрадати, — пояснив Гліб.

— І що з того вийшло? До чого ти хилиш?

— Він розповів мені, що Галя запустила нову гру-квест в інстаграмі. Хто її пройде до кінця, автоматично потрапляє до їхнього світу. Ти уявляєш, чим це загрожує?

— О боже, ні! Це ж стільки ні в чому невинних людей потрапить! — мене перехопив справжній жах, у горлі пересохло, тож я витягнула свій термос з чаєм, намагаючись хоч якось заспокоїтися.

— Ні, ну ти Патя, точно прибацана. Я їй сповідаюся, душу відкриваю, а вона… взялася хавати. Знайшла час і місце, — демонстративно підняв руки вгору і закотив очі Гліб.

— В горлі першить… Будеш? — запропонувала рогалики, і той миттю схопив аж два і з неймовірним апетитом почав наминати, наче не їв кілька днів.

— Сам їж, а прибацана я, — гмикнула Патя і собі взяла рогалика, намагаючись відволіктися від тривожних думок.

Ситуація була дійсно складною, адже тепер існував ризик, що кожної миті будь-хто міг пропасти з цього світу. От халепа! А батьки-рідні-близькі… Що вони думають? Як мають повернути їх? Невже ніхто не помічає зникнення людей?

Після деякої паузи, Патя рішуче промовила:

— Ми маємо їх зупинити. Треба щось робити!

Гліб ніби цього й чекав. Він ще від учора мізкував над цією головоломкою, шукаючи вихід з ситуації.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання, Любава Олійник», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання, Любава Олійник» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання, Любава Олійник"