Читати книгу - "Щастя, Поліна"

Мені зателефонувала Аліна, тому мені довелося зіпсувати такий момент, де я гладжу животик Софії. Аліна - дівчина з якому мене познайомила моя мати. Я намагався пояснити матері, що мені не потрібні ні яка дівчина, і те що я досі кохаю і буду кохати Софію, але мене не чули, тому мені залишилось тільки погодитись з батьками та познайомитися з Аліною.

- Я слухаю тебе, Аліна - кажу холодно, адже ця дівчина мене дратує, але й відмовити їй не можу, адже вона вагітна від мене.

- Кириле, ти де? Мені дуже сумно і самотньо! - писклявим голосом відподає дівчина, а я ж закатую очі, протираючи перенісся від втоми. - Ти ж пам'ятаєш, що лікар мені сказав не нервувати? - тисне Аліна, а я намагаюся придумати, що їй відповісти, щоб не образити.

- Аліна, у мене багато роботи і треба дороботи її до завтра, тому не чекай мене сьогодні. І будь ласкавою не дзвонити мені через дрібниці! - злим тоном говорю я, а потім кладу слухавку, поставивши телефон на беззвучний.

Місяць тому, я сильно напився, що коли прийшла Аліна, я переплутав її з Софією, і ми переспали, а потім Аліна повідомила мені, що чекає дитину від мене. Тепер мені приходиться бути разом з цією дівчиною, хоча насправді моє серце вже давно віддане Софії, і я впевнений, що вона також досі мене кохає.

Повернувшись до палати Софії, я побачив, що вона вже спить. Я пійдов до неї, поправив пасмо волосся і сумно посміхнувся.

- Ми обов'язково будемо разом, мила. Обіцяю! - шепочу я, а потім залишаю поцілунок на її лобі, намагаючись не потурбувати сон Софії, але коли я хотів вже відійти, то Софія схопила мене за руку, змусивши зупинитись.

- Будь ласка не йди, -  пробурмотіла вона уві сні, тому я підвинув стілець і залишився судити поруч з нею, тримаючи її за маленьку ручку.

* * *

Я й сам не замітив, як заснув поруч з Софією, але коли відкрив очі, дівчина ще спала, тому я вирішив вийти з палати, щоб купити собі каву. По дорозі до кав'ярні я зустрів чоловіка, він здався мені знайомим, але я вирішив, що обізнався, тому пішов далі своєю дорогою.

Коли я повернувся назад до Софії, то не повірив своїм очам. Моя Софія сиділа поруч з якимось чоловіком, але придивившись я зрозумів, що це той самий чоловік, якого я бачив по дорозі у кав'ярню.

- Кириле, познайомся це мій хлопець - Марк і батько моєї дитини, - з посмішкою говорить Софія, знаходячись в обіймах Марка, а мені дуже хочеться пройтись кулаком по його фізіономії, але не можу із-за Софії, адже я не можу знову зробити їй боляче.

- Радий знайомству, Кириле! Я дуже вдячний за допомогу Софії, - говорить Марк, а потім простягає мені руку для рукостискання. - Софія, що сказали лікарі? Як там наш синочок? - він кладе свою руку на її живіт, а я не в силах більше це тепріпити йду, хлопнувши дверима.