Читати книгу - "Шепіт у пітьмі: Наслідки, Дроянда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дощ хлюпотів по підвіконню, мов краплі пам’яті, що не давали Алісі забути. Вона сиділа в старому кабінеті дідуся, гортаючи пожовклі сторінки щоденника, який випадково знайшла у підвалі, коли намагалася сховатись від думок.
І там — між сторінками — лежав аркуш, запечатаний воском. На ньому — знак: стилізоване око, оточене полум’ям. Ледь помітно, але з відлунням тривоги.
Аліса зірвала печатку. На листі був почерк, якого вона ніколи не бачила, але... серце стислося.
"Якщо ти читаєш це, отже, я не повернувся.Мене звати Артем. Колись я був другом твоєї мами. Я був там, коли впав старий Орден.Але я дізнався дещо страшне:Тінь — це не просто ворог. Це ланцюг, що тягне нас одне до одного.І ти — ключ.Твій розум — твоя сила. Але пам’ятай:Якщо шепіт знову з’явиться у пітьмі — не вір нікому. Навіть тим, кого любиш."
Підпис: А.
Аліса не могла відвести погляду. Артем? Мама ніколи не згадувала його...
— Мамо? — прошепотіла вона.
І з-за спини пролунав голос Соні. Тихий. Ледь чутний.
— Бо я хотіла, щоб ти жила без страху. Але, доню, правда вже поруч...
Аліса дивилася на матір, ніби бачила її вперше. У погляді Соні було щось тривожне — не страх, а усвідомлення, що все, від чого вона так довго захищала доньку, тепер вирвалося назовні.
— Що це за лист?.. Хто такий Артем?.. — Аліса стояла, стискаючи папір, мов зброю.
Соня підійшла ближче, сіла навпроти.
— Артем був нашим другом. І більше... Він колись врятував мене. Та потім зник. Я думала — загинув. Але якщо це справді його почерк...
— У листі сказано, що я — ключ. Що я маю силу. — Аліса зітхнула. — Мамо, я хочу знати правду. Все.
Соня обвела поглядом кімнату, наче перевіряючи, чи не підслуховують.
— Лист, який ти знайшла, — це не просто попередження. Це запрошення. Там, у Карпатах, є стара вежа. Колись вона належала Ордену. Але після падіння — зникла з мап.
— І я маю туди поїхати?
— Так. І я поїду з тобою. Але ми не будемо самі. Твій батько... — вона затримала паузу, — він уже збирає все необхідне. Ми маємо знайти відповідь — до того, як Тінь повернеться повністю.
***
Уночі Аліса довго не могла заснути. На тумбочці лежала карта з позначеним місцем. У серці — буря.
"Якщо шепіт знову з’явиться у пітьмі — не вір нікому..."
Але вона вже вірила. У себе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шепіт у пітьмі: Наслідки, Дроянда», після закриття браузера.
