Читати книгу - "Таємний клуб лиходіїв, Selina Tamamushi"

— Я пас...  не вмію співати, а ні грати на жодному інструменті, — буркнув Візник, — однак логістику Легендарією організую. Можу допомогти і Титанією, та це буде коштувати нам набагато дорожче.  

— А хтось буде солістом? — обережно поцікавилася Гарнюня, натякаючи своїм мерехтливим вбранням та шикарним тілом. 

— Буде, — майже відразу вирішила Дракониця. — Ти із симфонічним бек-вокалом гномів із пекарні та шахти. Назвемо вас “Горнокраси”. 

— Я вже уявляю сцену, — зітхнув Барон Бартер мрійливо. — Спочатку легка балада “Про інвестування”,  потім заводна “Я заробляю гроші, працюючи в готелі”, лірична ода “Кохання на павутинних простирадлах” ..., а фінальна пісня “Ода працівникам”.  

— А костюми? — пан Шлак нервово погладив свою шахтарську каску. — на цей рік бюджет тільки на робочу одежу закладено. Будемо чекати на наступний рік чи робу шахтарів випремо? 

— Ні, не будемо чекати.  Вже на завтра я розроблю ескіз, гадаю це будуть  білосніжні костюми із кристалами, — відповіла пані Павук. — Ваші гноми та мадам Гарнюня будуть  виглядати дуже блискуче. 

Тиша. Потім повільні оплески. Потім голосне схвальне “Гр-р-рааах!” від Дракониці. Пані Павук протягнула п’ять лап до інших учасників клубу. 

— Наша мета — монополія! — промовили  гасло члени клубу Комерсантів. 

— Тоді вирішено, — сказала Дракониця. — Із цього моменту ми стаємо музичним  лейбом “Комерц”. Будемо просувати цікаві нам теми, але такими ліричними строфами, яких Легендарія й інші королівства ще не бачили. Не будемо співати про наявні міфи!  Будемо робити нову історію! 

— За нову історію!!! — разом відповіли лиходії та підняли посуд у повітря з різними напоями у повітря та випили залпом!