Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

У такій ситуації мама вже не змогла відбутися самим лише «гм-м»:

– Мені дуже шкода, але я не могла покуштувати, бо нічого не їм! – виправдовувалася вона.

– Ну, мамо, – тато скрутив із вусів знаки оклику. – Хіба дрібка підливки вбила би твій зіпсутий шлунок!

Мама витягла з рота жуйку. Скрутила з неї кульку завбільшки мало не з м'ячик для пінг-понгу.

– Мій шлунок зовсім не зіпсутий, – сказала вона. – І чого ти постійно торочиш про зіпсутий шлунок? Я на дієті!

– Боже, Боже, – тато, поколупавшись у гуляші, скуштував іще один шматочок м'яса. На чолі в нього виступив піт. Він узяв склянку з пивом і, роблячи ковток за ковтком, пропихав м'ясо до шлунка.

– Ну, і скільки вона буде тривати цього разу? – відхекуючись, запитав він.

– Доки я не влізу у спідницю 40-го розміру, – сказала мама, її голос звучав дуже рішуче.

Маргарита ще добре пам'ятала останню мамину дієту, хоча відтоді минуло вже майже два роки. То був жахливий тиждень.

– А зараз який у тебе розмір? – стурбовано поцікавився Гансик і, знову не почувши нічого, крім «гм-м», висловив припущення:

– Шістдесятий?

Мама кинула в його бік обурений погляд. Маргарита примружила око:

– Вгорі сорок восьмий, внизу п'ятдесят четвертий. Вгадала? У черговому маминому гмиканні вчувались і згода, і сум водночас.

– А для мене ти і так симпатюлька, – сказав тато і скрутив зі своїх вусів веселі шістки. Мама не витримала:

– Для тебе, для тебе! – закричала вона. – Так, ніби тільки в тобі розходиться! Я хочу схуднути! Я! Сама для себе! А не для тебе!

– Ну, мамо… – почав тато. Мама не дала йому продовжити. Вона вдарила долонею кульку з жуйки так, що та перетворилася на млинець:

– І припини мене постійно називати мамою! – вигукнула вона. – Мене це дратує! Я не твоя мама! Я твоя жінка, і звати мене Елізабет!

Меді заскиглила:

– Елізабет, я голодна. Я не можу їсти цей гуляш. Він пече, Елізабет!

Маргарита встала й пішла до дитячої кімнати. Вона звикла до мирного родинного життя і була геть спантеличена. Мама ніколи так не кричала на тата. Навіть під час попередніх дієт. Тоді вона була просто небагатослівна і трішки знервована. Кілька разів плакала – від сорому та каяття. Бо після двадцяти чотирьох годин нестерпного посту голод таки перемагав, і вона з'їдала все, що було в холодильнику.

Згодом, коли Маргарита стояла в лазничці й чистила зуби, до неї зайшов тато. На ньому вже була смугаста піжама. Він присів на краєчок ванни. У нього був такий погляд, ніби він шукав співчуття.

– Максимум за тиждень вона здасться, – пробурмотіла Маргарита і виплюнула білу піну зі зеленими крапочками.

– В усьому винна ця дурнувата зустріч випускників, – сказав тато. – Мама щойно зізналася. – Тато стурбовано похитав головою. – Вона каже, що була там найтовстіша. І ще там була одна така Марі-Луїза, колишня мамина подруга. Вона теж раніше була повна, а тепер схудла. І вона розповіла мамі, що з нею все було точнісінько, як із мамою, і що вона тепер мамі…

Маргарита вже майже не слухала тата, а думала: «Він і справді досить часто каже «мама». І це таки кумедно! Своїй мамі він каже «бабуся». Своїй жінці він каже «мама».

Випльовуючи спінену пасту, Маргарита захихотіла, продовжуючи цей ряд: «Властиво, тоді мені він мав би казати «люба жінко», а не «люба доню»!»

– Добре тобі сміятись, – образився тато. Маргарита перестала хихотіти. Вона згадала, що кому-кому, а їй зовсім і не «добре сміятися», бо в неї нещасливе кохання і вона затьмарена смутком. Вона виплюнула залишки білої піни, прополоскала рот, принюхалася до відображення свого кирпатого носика в дзеркалі і промовила тоном театральної акторки:

– Це було би чудово! Та бачить Бог – це не так!

– У тебе теж проблеми? – тато спитав це таким тоном, що було зрозуміло: він робить це суто з батьківського обов'язку. Це прозвучало так: «На Бога! Дві проблеми на одну сім'ю – це вже занадто!»

~ Ти отримала погану оцінку? Чи, може, навіть дві? – поцікавився тато.

Маргарита потягла себе за пальці так, що хруснули суглоби. Як це типово! Дорослі завжди думають лише про оцінки! Маргарита взяла в рот пасмо волосся і почала його жувати.

– З оцінками все добре, – пробурмотіла вона. – Але я закохалася!

Тато залишив у спокої свої вуса і поклав руки на обтягнені смугастою піжамою коліна.

– Правда? ~ запитав він, і його круглі очка зацікавлено заблищали.

– Але в мене нещасливе кохання, – сказала Маргарита. Вона випустила з рота волосся і, посмикуючи носиком, чекала, що відповість на це тато. Однак той сидів на краєчку ванни, тримаючись за коліна, і мовчав. Маргарита пошкодувала, що розповіла йому про свою нещасливу любов. Певно, однокласники таки мали рацію! З батьками неможливо говорити про такі проблеми! Правду каже Сабіна: старих такі речі не цікавлять. їх хвилюють лише власні справи!

Маргарита зітхнула і подумала: «А я завжди вважала, що мої батьки інакші!»

Тут тато нарешті відпустив свої смугасті коліна, потер долоні, так ніби змерз, і поцікавився:

– Ну і що? Ти йому вже не подобаєшся?

Маргарита сказала:.

– А я йому ніколи не подобалась!

– А взагалі, хто це такий? Я його знаю?

Певно, що тато знав Флоріана Кальба. Маргарита ходила з ним у садок. Але вона похитала головою.

™ Ні, ти його не знаєш! – сказала вона.

Маргарита збрехала з кількох причин. По-перше, вона згадала, що тато завжди називав Флоріана Кальба «поганим хлопцем». По-друге, вона помітила, з якими зусиллями тато бореться з посмішкою. Кінчики його вусів підозріло тремтіли. По-третє, тато нічим не міг їй допомогти! А по-четверте, все так складно, що говорити про це було все одно практично неможливо.

– Та я пожартувала, – сказала Маргарита. – Нема в мене ніякого нещасливого кохання!

– Ну, і слава Богу, – пробурмотів тато і позіхнув. З його смугастого круглого черева долинули глухі звуки та розпачливе бурчання.

– Там зовсім порожньо, – вибачливо сказав він, устав і почимчикував до кухні.

Маргарита лягла спати. Над нею хропів Гансик, із протилежного кутка кімнати, де було ліжечко Меді, теж долинало задоволене сопіння. Маргарита спробувала заснути. Вона була змучена, та раптом і в неї у животі забурчало, так само як перед тим у тата. Витримати це було неможливо! Тож вона знову встала.

Тато був іще в кухні. Він сидів за столом і