Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Іж, доню, їж, – пробурмотів тато з повним ротом. – Коли шлунок порожній, то і на душі незатишно! – Тато підкладав Маргариті скибку за скибкою. Маргарита наминала.
– Раніше в мене часто бувало нещасливе кохання, – сказав тато.
– Я ж сказала, що в мене немає ніякого нещасливого кохання, це був тільки жарт! – незадоволено промимрила Маргарита.
– Ну і що, – тато обтер рукавом піжами масне підборіддя. – Я ж просто хотів розповісти про мої нещасливі кохання. Але, якщо тобі це не цікаво…
Маргарита не хотіла, щоб у тата склалося таке враження. Тому вона поцікавилася:
– Ну, і що було з твоїми нещасливими коханнями?
– Всі вони були жахливі! – Тато опустив вуса на підборіддя. – Просто жахливі!
– Чому?
Тато відригнув і знизав плечима.
– А воно завжди буває так із нещасливими коханнями. Ну от! Маргарита встала. Якщо цей добродій не має нічого додати до обговорюваної теми, то краще піти спати.
Наступного дня Ґабріела святкувала день народження. Ґабрі-ела була однокласницею Маргарити, а її уродини та вечірки славилися на всю школу. Всі – навіть діти з інших класів – аж пищали, так хотіли отримати запрошення. Маргариту запрошували кожного року. Та не через те, що вона аж так дуже товаришувала з Ґабріелою, а на вимогу Ґабріелиної мами, бо Ґабріелин батько працював на макаронній фабриці разом із Маргарити-ним татом, а Ґабріелина мама трохи приятелювала з Маргарити-ною мамою. Крім того, Ґабріелина мама вважала Маргариту надзвичайно милою, просто чудовою дитиною. «Чому би тобі не заприятелювати з Маргаритою? – щодня пиляла Ґабріелина мама доньку. – Маргарита, без сумніву, мала би на тебе кращий вплив, ніж ті жахливі типи, з якими ти водишся!»
Друзів, котрих Ґабріела вибирала собі сама, аж ніяк не можна було назвати «жахливими», але «типами» вони все-таки були. Один, худенький бліденький хлопчик, мав на правій щоці метелика, витатуйованого в натуральну величину. В іншого був гладко виголений череп. В однієї дівчини зачіска виглядала, як перука з вусів. Певно, ця дівуля щодня виливала собі на голову неймовірну кількість лаку для волосся. А ще у Ґабріели був один знайомий, котрий уже два роки не вилазив із гіпсу: то рука в гіпсі, то нога в гіпсі, то ребра в гіпсі. Цього року на ньому був гіпсовий комір. Два тижні тому гіпсовий хлопчик упав із мопеда. І, як розповідали, через неправильну конструкцію захисного шолома зламав собі шийний хребець.
Вусата Голова та Метеликова Щока теж були на вечірці. А ще – дві дівчини, подібні як дві краплі води одна на одну, а також на Ніну Гаґен*. Цього разу тут був і Флоріан Кальб. Його Ґабріела запросила теж із примусу: з ним товаришував її брат.
* Ніна Гаґен (№па На^еп) – німецька панк-рок-співачка (нар. 1955 р.).
Маргарита вдягнула нову індійську сукенку з чистого шовку, яку їй подарувала на день народження мама. Небесно-блакитна, з гаптованими золотом вставками, вона сягала кісточок і була така широка, що її спокійно можна було би носити під час вагітності. «Суперелегантно», – запевнила Маргариту Ґабріелина мама, закотивши на знак визнання очі. Маргарита радше воліла би мати на собі обладунки Вусатої Голови, та вона ставилася до себе достатньо об'єктивно, щоби визнати: на жаль, ЇЇ фігура не створена для цього. Вусата Голова була вбрана в тісні, наче панчохи, латексові штани ніжно-рожевого кольору, зверху мала футболку до колін із жовто-брунатно-зеленим візерунком, а ще зверху – бузкову безрукавку до талії з велетенським Мікі Маусом на спині. Тип із метеликом на щоці був повністю запакований у чорну шкіру, а одна з двох Нін Гаґен – у леопардове трико.
Ґабріелина мама часто говорила Маргаритиній мамі: «Коли ці типи приходять до нас до хати, я дістаю шлункові кольки! Але що робити? Хіба ми тепер маємо хоч якийсь вплив на своїх дітей?»
У Маргарити ті «типи» не викликали ніяких шлункових кольок. Вони їй подобалися. Ґабріелині друзі мали одну незрівнянну перевагу: вони ні до кого не чіплялися! Самі курили, як шевці, та нікого не змушували до цигарки. Самі пили, та не підпихали нікому склянку під ніс. І їм було по цимбалах, худий ти чи грубий.
Для Маргарити така поведінка була не зовсім звичною. На вечірках Сабіни, наприклад, усі курили, а хто не хотів, того відразу ж обзивали «малятком-немовлятком». А на забавах в Отті Горнека всі пили, як дурні. Хлопці літрами проносили спиртне в суворий безалкогольний дім Горнеків, змішували колу з горілкою, а апельсиновий сік – із джином, і коли Маргарита наполягала, щоби їй дали тільки колу чи тільки сік, то її називали «правильною малявкою» і «гладкою занудою».
Танцювати Маргарита наважувалася теж лише на Ґабріели-них вечірках. Найкраще в неї це виходило з голомозим. «Фантастично, в тебе справді танцює кожен міліметр тіла!» – хвалив її він. На інших забавах Маргариті не раз доводилося чути за спиною шепіт: «Диви-диви! Коли вона танцює, під нею прогинається паркет і тремтить підлога!»
А ще з тими типами можна було непогано поспілкуватися, тільки треба було звикнути до того, що вони розмовляли трохи інакше: повільніше, вставляючи купу англійських слів, і майже без інтонацій.
Ґабріела теж була цілком нормальна. Маргариті набагато більше хотілося товаришувати з нею, ніж зі зрадливою Сабіною. І якби Ґабріелина мама безперервно не вихваляла Маргариту і не ставила її доньці за приклад, це навіть було би реально.
. Флоріан Кальб не дуже вписувався в Ґабріелину тусівку. Якось він навіть заявив, що вони смердять і що, можливо, в них воші. «І вдягаються так, що просто атас!» Флоріан Кальб лише тому домагався, щоби його запросили, бо на вечірку мала прийти кузина Ґабріели Доріс. Він її обожнював. Але, здається, Доріс Флоріана не обожнювала зовсім, бо Маргарита почула, як вона спитала Ґабріелу: «А чого це той огидний Флоріан Кальб знову тут?»
Маргарита багато танцювала з голомозим. З Гіпсовою Шиєю в неї була детальна розмова про дитячі притулки та прийомних батьків; щодо цього гіпсовий міг поділитися власним досвідом. З однією з Нін Гаґен вона посперечалася про те, чи всі батьки ні до чого, чи тільки деякі, а Ґабріелі в кухні вона допомогла намастити неймовірну кількість бутербродів. Поміж тим Маргарита спостерігала за Флоріаном Кальбом, який бігав за Доріс. При цьому вона помітила, що свої спроби наблизитися до дівчини Флоріан супроводжував споживанням алкоголю. Відбувалося це так: спочатку Флоріан наливав собі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маргаритко, моя квітко», після закриття браузера.