Читати книгу - "Тінь перемоги"

Головний маршал авіації Новіков Олександр Олександрович: «Торкаючись Жукова, я перш за все хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, пошану і прислужництво перед ним і не може терпіти заперечень». (Н. Смирнов. Аж до вищої міри. Стор. 139)

А ось позиція Маршала Радянського Союзу Голікова Пилипа Івановича. Він висловив свою думку ще в 1946 році. «Досить різко проти Жукова виступив Голіков. Він звинувачував його в невитриманості і грубості щодо офіцерів і генералів». («ВИЖ» 1988 № 12. Стор. 32) У жовтні 1961 року Маршал Радянського Союзу Голіков на весь світ заявив, що Жуков - це унтер Пришибєєв. Ці слова Голікова прозвучали на XXII з'їзді КПРС, на якому були присутні делегації майже ста комуністичних партій і журналісти всіх провідних інформаційних агентств світу.

Маршал Радянського Союзу Конєв Іван Степанович розповів про Жукова в газеті «Правда» 3 листопада 1957 року. Країна якраз до чергового «великого ювілею» підходила, до сорокаріччя комуністичного перевороту, ордени-медалі роздавали гідним та іншим... Ось тут Іван Степанович Георгію Костянтиновичу і врізав! Шанувальникам Жукова рекомендую цю газету знайти. І почитати. Конєв згадав Жукову і Курську дугу, і Берлін, і той самий епізод на правому березі Дніпра, коли Сталін з Москви бачив ситуацію, а Жуков у районі бойових дій нічого не бачив.

Маршал Радянського Союзу Конєв описав Жукова тупим, ні на що не здатним солдафоном і негідником. Не знаю, замовили статтю Конєву чи сам старався, але про скоєне Конєв не шкодував і не каявся. Якщо і вважати, що Конєв перехопив через край, то як ставитися до інших свідчень? Всі вищі військові керівники країни, всі, хто носив на погонах зірки першої величини, проти Жукова: генералісимус Сталін, маршали Радянського Союзу Булганін, Василевський, Єременко, Конєв, Захаров, Голіков, Рокосовський, Тимошенко, Бірюзов. Будь-який бажаючий легко може знайти свідоцтва різко негативного ставлення до Жукова всіх інших Маршалів Радянського Союзу. Будьонний, Ворошилов, Чуйков, Говоров, Соколовський, Гречко, Москаленко, Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов - всі проти.

Спустимося на сходинку нижче і послухаємо думку генерала з чотирма зірками. Герой Радянського Союзу генерал армії Хетагуров Георгій Іванович про Жукова: «Непомірно грубий, аж до образи людських почуттів.» («Красная Звезда» 30 листопада 1996) У 1944 році Хетагуров був начальником штабу 1-ї гвардійської армії. Жуков не посмів його бити, але матом крив неабияк. А Хетагуров відповів. Був би Хетагуров поменше рангом, Жуков його би пристрелив на місці. Але Хетагуров - начальник штабу найкращої армії. Ясна річ, з цієї посади Хетагуров злетів, і був призначений... командиром дивізії. Хетагуров практично всю війну пройшов на посаді начальника штабу армії, причому - на найголовніших напрямках, у 1941 році - під Москвою, в 1942-43 - під Сталінградом. І ось під захід війни генерала з таким досвідом, минаючи посади командира корпусу і начальника штабу корпусу, Жуков кидає на посаду командира дивізії. А тих генералів, які матюки і мордобій терпіли, Жуков підіймав.

Можемо опуститися і нижче. Генерал-лейтенант Вадіс Олександр Анатолійович, начальник Управління контррозвідки СМЕРШ Групи радянських окупаційних військ у Німеччині доповідав по команді в серпні 1945 року: «Жуків грубий і зарозумілий, випинає свої заслуги, на дорогах плакати "Слава маршалу Жукову" (Б. Соколов. Невідомий Жуков : портрет без ретуші. Мінськ. Радіола-плюс. 2000. С. 538)

Чи не здається вам, що всі, хто знали Жукова особисто, повторюють одні й ті ж фрази?

Свідчень я набрав багато. Якщо їх публікувати, то так до самого кінця книжки ми й будемо читати тільки цитати про бездарного унтера Пришибєєва в маршальських погонах.

Якщо ми не віримо генералісимусу, маршалам, генералам і адміралам, послухаємо солдатів. У солдатів для Жукова одне визначення: м'ясник.

Мордобій у генеральському середовищі і на всіх нижчих рівнях Червоної Армії був поширений так само широко, як крадіжки та пияцтво. Ось секретар ЦК ВКП (б) Білорусії Гапенко восени 1941 року призначений членом Військової ради 13-ї армії Брянського фронту. Він направив Сталіну телеграму про те, як командувач Брянського фронту генерал-лейтенант А. І. Єременко вчив військову раду 13-ї армії. В телеграмі згаданий генерал-лейтенант М. Г. Єфремов - заступник командувача Брянського фронту. «Єременко, не спитавши ні про що, почав дорікати військовій раді в боягузтві і зраді Батьківщини. На мої зауваження, що кидати такі важкі звинувачення не слід, Єременко кинувся на мене з кулаками і кілька разів ударив по обличчю, погрожуючи розстрілом. Я заявив, що розстріляти він може, але принижувати гідність комуніста, депутата Верховної Ради не має права. Тоді Єременко вийняв маузер, але втручання Єфремова завадило йому зробити постріл. Після цього він став погрожувати Єфремову. Протягом усієї цієї потворної сцени Єременко істерично вигукував лайки, дещо охолонувши, Єременко став хвалитися, що він нібито зі схвалення Сталіна побив кількох командирів, а одному розбив голову.» («ВИЖ», 1993, № 3 стор 24. Посилання на Архів Президента РФ, фонд 73, опис 1, справа 84, аркуші 30-31)

Якщо генерал-лейтенант, командувач фронту, може набити морду секретарю Центрального Комітету Комуністичної партії Білорусії, члену військової ради 13-ї армії, якщо може погрожувати своєму заступнику, який теж генерал-лейтенант, то що він може зробити з яким-небудь генерал-майором , який командує всього лише дивізією або корпусом? Він може зробити все, що захоче. На нижчих ланках відбувалося те ж саме. Якщо командир корпусу набив морду командиру дивізії, то битий командир дивізії викликав до себе командирів полків і зривав злість на них. З самого верху мордобій опускався до самих низів.

До цього треба додати, що за побиття члена військової ради 13-ї армії, як і за безліч подібних витівок, Єременко покарань не