Читати книгу - "Кохати або помститися"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Є в мене одна мрія. Чи мрія, чи таке велике бажання, а для нього потрібна отака дівчини, як ти.
— В чому суть?
— Я не впевнений, що ти мене зрозумієш. Але мені здається, що ти добре мені підійдеш.
— Підійду в чому?
— Тобі ж потрібні гроші?
— О, починаю розуміти. Але все ж кажіть ясніше.
— Суть в тім, що ти для мене будеш робити деякі невеличкі справи, а я платитиму за це гроші.
— Які невеличкі справи?
Він встав з-за столу підійшов до Таїсії зі спини та поклав руки їй на плечі. Вона здогадалась, що це щось нелегальне, темне та не чесне. А він інтуїтивно став позаду, тому, що в обличчя такі речі казати було важко. Зараз, він був немов едемській змій — спокусник, що спокушав першу жінку, обвів її шию руками та перейшов на шепіт: «Розумієш, мені буде одному важко йти до цієї своєї мрії. Мені знадобиться допомога. Ти така проста, в тебе немає роботи, а значить купа вільного часу». Ігор казав все це недуже впевнено, бо ще не знав які слова підійдуть, щоб вмовити цю дівчину. Але в житті він був зовсім не такою людиною, як зараз могло здаватися. «Ну звідки ви взяли, що я підійду? Я не маю амбіцій, проста, не маю багатого життєвого досвіду. А з чоловіками, то, взагалі, не знаю як спілкуватися. Можливо, навіть, мені буде не доставати потрібних для цих справ якостей?» — відповіла Тася. Їй потрібні були гроші, страх знову піти на вулицю, штовхав її на те, щоб не одмовити йому. Але ще була живе її сумління, яке навпаки гальмувало такі думки, і її сумніви — це був прояв саме її сумління. Яке волало: «Не смій. Не погоджуйся!». «А мені подобається твоя невпевненість», — заявив чоловік. «Я навчу тебе. І щось підказує мені, що ти навчишся. Можливо, більш амбіційна, чи самовпевнена дівчина мені б тільки заважала та все псувала би. А так я буду немов твоїм поводирем», — шепотів він їй біля вуха. «Погоджуйся!» — раптом дуже голосно вимовив Ігор. Тася аж підстрибнула на стільчику. Вона мовчала. Тоді він продовжив: «Ти щира та добра дівчина. Щось мені підказує, що я не помиляюсь. І в тебе така приємна посмішка! Вона обеззброює, і це дуже добре», — закидав він свою вудку. «А якщо, раптом, мене у в'язницю посадять?» — спитала Тася. Цікавість почала брати верх. «Ні», — збрехав він. «Ну чому відразу в'язниця? Я про все подбаю. Нехай твоя голівонька про це навіть не думає. Вона потрібна мені весела та без зайвих дурних питань», — підбадьорював Ігор дівчину. Після всього сказаного він поцілував її у потилицю.
«Можна я подумаю?» — запитала Таїсія. «Подумай!» — погодився він. Чоловік відійшов від неї на два кроки та подивився зверху вниз. Потім повернувся та вийшов у коридор. Вона вирішила, що він пішов збиратися та вийшла за ним з наміром проводити його. Але він не одягався. «Вже йдете?» — запитала вона. «Куди?» — відповів він. «До дому, чи в готель. Я не знаю де ви живете?» — здивовано промовила Тася. «Ні. Я вже відпустив свого водія. А від так залишусь у тебе на ніч.» — відповів Ігор. Тася аж присіла від його слів. А він безцеремонно зайшов до кімнати. Тася зайшла за ним. «А в мене тільки один диван», — констатувала вона. «Та нічого помістимося», — розсміявся він. «Хто з нас спатиме на підлозі? — ще не второпала, що коїться Тася. «Я не хочу на підлозі. І тебе туди не пущу». Він зняв піджак, бо був у сірому діловому костюмі. Зняв краватку. Повісив все це на стілець. Підійшов до дивана, став розглядати йото та спробував його розібрати. Тася стояла не в сих не в тих. «Що коїться? Її що, знову зґвалтують й дозволу не спросять?» — думала дівчина. Її руки затрусились на обличчі виступили сльози. Він повернувся до неї та дуже здивувався. Вигляд дівчини більш нагадував якийсь припадок. «Що с тобою? Тобі погано? Визвати швидку?» — він справді налякався. «Ні!» — розревілася вона. «Так чого ж ти?!» — запитав він. Вона нічого не казала, плакала та трусилася ще більше. Тоді він обійняв її, притягнув до себе так міцно. «Тихше!» — заспокоював він її, зовсім не чекаючи такої реакції. «Сядемо!» — наказав він та посадив її біля себе. «Що ви хочете зі мною робити?» — про лепетала вона. «Зовсім нічого. Якщо ти не згодна, то нічого», — двічі відповів Ігор. Він пішов до кухні та приніс їй склянку води. Вона пила воду повільними ковтками, а він гладив її по волоссю. «Скажи, коли ти казала, що не вмієш спілкуватися с чоловіками, ти мала на увазі, що..?» — він протягнув ці слова та не закінчив. Вона закивала головою. «Ну нічого, то зовсім нічого», — промовив він та подумав про себе: «Що я кажу, що роблю?». Зараз він й сам почував себе дійсно невпевненим. Він водив рукою по волоссю, витирав хусткою краплі на обличчі. «Давай лягай, будемо просто спати», — сказав він. Але вона вже не вірила таким словам. «Ні», — тихо відповіла вона. «Тоді я лягаю», — сказав твердо Ігор. Вона залишилася в кімнаті сама. А він пішов до ванни, прийняв душ та повернувся в її махровому халаті. Халат був йому замалий й він виглядав дуже кумедно. «Де в тебе ковдра та все інше?» — запитав чоловік. Вона зрозуміла, що він не жартує та залишається. Встала дістала все із шафи, кинула
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохати або помститися», після закриття браузера.