Читати книгу - "Руська правда"

107. А це мита судові. А це мита судові: від вири – 9 кун, а метельнику – 9 векш, а від ‹тяжби› про бортну ділянку – 30 кун, а від усіх інших тяжб, кому допоможуть ‹судові виконавці› – по 4 куни, а метельнику – 6 векш.

108. Про спадок. Якщо брати судитимуться перед князем про спадок, то детському, який йде їх ділити, узяти гривню кун.

109. Мита за виконання судової клятви. А це мита за виконання судової присяги: від тяжби про вбивство – 30 кун, а від тяжби про бортну ділянку – 30 кун без трьох кун; стільки ж і в тяжбі про орну землю. А від тяжби про свободу – 9 кун.

110. Про холопство. Повне холопство трьох видів: якщо хто купить хоч би до напівгривні, надасть свідків і ногату дасть перед самим холопом; другий вид холопства: одруження на рабині без договору, якщо з договором, то як домовилися, так на тому і стояти; а це третій вид холопства: служба тіуном без договору або якщо ‹хто› прив’яже собі ключ без договору, якщо ж з договором, то як домовляться, на тому і стояти.

111. А за данину не холоп, ні за хліб не перетворюють у холопи, ні за те, що дається окрім того ‹данина або хліб›; але якщо ‹хто› не відпрацює встановлений термін, то повернути йому, що отримано; якщо відпрацює, то нічим більше не зобов’язаний.

112. Якщо холоп біжить, а пан оголосить про це, якщо хто, почувши про це або знаючи про те, що він холоп, дасть йому хліба або вкаже йому шлях, то платити йому за холопа 5 гривень, а за раба 6 гривень.

113. Якщо хто упіймає чужого холопа і дасть знати його панові, то отримати йому за піймання гривню; якщо не встереже його, то платити йому 4 гривні, а п’ята за піймання зараховується йому, а якщо буде раба, то ‹платити› 5 гривень, а шоста за піймання зараховується йому.

114. Якщо хто сам розшукає свого холопа в якому-небудь місті, а посадник про того ‹холопа› не знав, то, коли ‹пан› розповість йому, тому ‹панові› слід узяти у посадника отрока, піти і зв’язати цього холопа і дати отрокові в’язне мито в 10 кун, а винагороди за піймання холопа немає; якщо ж упустить ‹пан›, переслідуючи холопа, то йому самому втрата, а за це ніхто не платить, і винагороди за піймання теж немає.

115. Якщо хто, не відаючи, що ‹хтось› є чужим холопом, сховає його, або повідомляє йому вісті, або утримує його у себе, а той від нього йде, то йти йому на судову клятву ‹стверджуючи›, що не знав ‹того›, що він холоп, а платежу в цьому немає.

116. Якщо холоп де-небудь отримав обманом гроші, а та ‹людина› дала гроші, не відаючи того, то панові або викупляти, або втратити цього холопа; якщо ж ‹та людина› дала ‹гроші›, знаючи ‹що той був холопом›, те грошей йому позбавитись.

117. Якщо хто пустить свого холопа у торгові справи, а той заборгує, то панові слід викупити його і не втрачати його.

118. Якщо хто купить чужого холопа, не відаючи ‹того›, то першому панові узяти холопа, а тому ‹хто купив›, узяти гроші ‹назад›, присягнутися, що купив по невіданню, якщо ж він купив, знаючи це, то гроші його пропадуть.

119. Якщо холоп, втікши ‹від пана›, придбає товар, то панові ‹платити› борг, панові ж ‹належить› і товар, але холопа не втрачати.

120. Якщо хто втік ‹від пана›, а вкраде у сусідів що-небудь або товар, то панові слід платити за нього те, що належить за те, що узяв.

121. Якщо холоп обкраде кого-небудь, то панові його викупляти або видати з тим, з ким він крав, а дружині і дітям ‹відповідати› непотрібно; але якщо вони з ним крали і ховали, то усіх ‹їх› видати або знову їх викупляє пан; якщо ж з ним вільні крали і ховали, то вони платять князеві судовий штраф.

1. Якщо уб’є людина людину, то мстити братові за брата, або синові за батька, або батькові за сина, або синові брата, або синові сестри; якщо хто не мститиме, то князеві 40 гривень за убитого; якщо це буде русин, або гридень, або купець, або ябетник, або мечник, або ізгой, або слов’янин, то призначити за нього 40 гривень.

2. Або хто буде побитий до крові або до синяків, то не шукати цій людині свідка; якщо на ньому не буде жодних ознак ударів, то нехай прийде на суд свідок; якщо ж не зможе прийти, то тій справі кінець; якщо хто за себе не може мстити, то узяти за нього князеві за образу 3 гривні і оплату лікареві.

3. Якщо хто ударить кого палицею, або жердиною, або кулаком, або чашею, або рогом, або обухом, то платити 12 гривень; якщо цього винного не наздоженуть для негайної помсти, то йому платити, а тій справі кінець.

4. Якщо хто ударить мечем, не вийнявши його з піхов, або рукояттю, то 12 гривень за образу.

5. Якщо ж ударить мечем по руці і рука відвалиться або усохне, то 40 гривень.

6. Якщо після удару по нозі буде нога ціла або ударений почне шкутильгати, тоді дітей утримувати від помсти.

7. Якщо ж по пальцю вдарить якому-небудь, то 3 гривні за образу.

8. А за вус 12 гривень і за бороду 12 гривень.

9. Якщо хто вийме меч, а не вдарить, то той платить гривню.

10. Якщо людина штовхне людину від себе або до себе, то 3 гривні, і нехай потерпілий приведе на суд двох свідків; якщо постраждалий варяг або колбяг, то нехай сам присягається.

11. Якщо челядин сховається або у варяга, або у колбяга, і його впродовж трьох днів не виведуть, але виявлять його хоча б на третій день, то узяти йому ‹панові› свого челядина, а 3 гривні за образу.

12. Якщо хто поїде на чужому коні без дозволу, то платити 3 гривні штрафу.

13. Якщо хто візьме чужого коня, або зброю, або одяг, а хазяїн упізнає…, то узяти йому своє, а 3 гривні за образу.

14. Якщо пізнає хто викрадене, то не бере його, і нехай не скаже тому, у кого знаходиться пізнане: «Моє», але скаже йому так: «Піди на звід, де узяв». Якщо ж не піде, то нехай пред’явить поручителя, що піде на звід впродовж п’яти