Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Замах на бродягу 📚 - Українською

Читати книгу - "Замах на бродягу"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Замах на бродягу" автора Жорж Сіменон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 132
Перейти на сторінку:
кабінеті. Я тоді працювала біля воріт Сен-Дені…

— Ти нічого не чула минулої ночі?

Стара показала на міст Луї-Філіпа, немов виміряючи відстань до нього.

— Хіба ж почуєш? Тут далеченько…

— І нічого не бачила?

— Бачила, як під'їздила швидка допомога… Я впізнала її по фарах… Близько я не підходила, не хотіла встрявати…

— А ви що-небудь бачили? — звернувся Мегре до трьох інших бродяг.

Все ще занепокоєні, ті захитали головами.

— А чи не краще нам відвідати хазяїна «Пуату»? — запропонував помічник прокурора.

Його явно гнітило це оточення.

Їх зустрів невисокий, кремезний, уже літній чолов'яга з маленькими хитрими очицями.

— Жюстен Гуле, — відрекомендувався він, не відриваючи од губи затухлої сигарети.

На відміну від фламандця він не був власником баржі, а лише орендував її для перевезення піску з верхів'я Сени до Парижа.

На баржі разом з ним плавала вся його родина: жінка та двоє дітей.

Тут доводилося добряче напружувати горлянку, щоб пересилити скрегіт лебідки.

— Комедія, та й годі! — мовив Гуле.

— Яка комедія?

— І не полінувався ж хтось напасти на бродягу та ще й жбурнути його в воду!

— Ви бачили, хто це зробив?

— Я нічогісінько не бачив.

— А де ви були?

— Коли його торохнули? У ліжку…

— І що ви чули?

— Чув, як хтось горлає…

— А шуму машини не чули?

— Можливо, й чув… Набережною весь час ходять машини… Я не звернув уваги…

— Ви вийшли на палубу?

— Авжеж… Як був, у самій піжамі… Навіть не встиг натягти штани.

— Ваша жінка теж спала?

— Так… Лише запитала спросоння: «Ти куди?»

— І що ви побачили з палуби?

— Нічого незвичайного… Як завжди, пливли якісь уламки, але нічого більше… Я крикнув: о-го-го! — щоб той відповів… Тоді б я знав, з якого боку він хлюпається…

— А де цю мить був Йєф ван Хутте?

— Фламандець? Я згодом побачив його на баржі… Він саме одв'язував шлюпку. Коли течія підігнала його сюди, скочив усередину… Лише тоді я побачив утопленика… Але його раз по раз накривала хвиля… Тут фламандець взяв у мене багор і заходився його ловити…

— Багор із залізним гаком на кінці?

— Багор як багор…

— Чи не здається вам, що йому розбили голову, коли рятували?

— Певно, що ні… Фламандець впіймав його з першої спроби, за штани… Тоді я нахилився і схопив його за. ногу…

— Він був непритомний?

— Не знаю… Очі в нього були розплющені.

— Він нічого не сказав?

— Ні, він ричав, бо нахлебтався води… Пізніше на баржі у фламандця ми побачили, що бідолаха в крові…

— Ну, гадаю, на цьому можна й скінчити, — тихо сказав помічник прокурора, якого вже зовсім не цікавила ця історія.

— Авжеж… Рештою займуся я сам, — відповів Мегре.

— Ви підете до лікарні?

— Певна річ. Правда, лікарі бояться, що він не скоро заговорить…

— Інформуйте мене…

— Неодмінно…

Коли вони знову опинилися під мостом, Мегре сказав Ляпуентові:

— Піди подзвони до районного комісаріату… Нехай пришлють поліцая.

— А де ми зустрінемося, патроне?

— Тут…

Він стримано потиснув руки представникам прокуратури.


2

— Це із суду? — запитала стара, кивнувши головою услід трьом добродіям.

— Із прокуратури, — поправив Мегре.

— Хіба ж не один чорт? — І, тихенько свиснувши, вона вела далі: — Подумати тільки! Турбуються, як про великого пана! Чи, може, він і справді професор?

Мегре нічого не знав, і здавалося, й не поспішав дізнатись. Він ніяк не міг позбутися відчуття, що все це колись уже з ним відбувалось і все це він уже колись пережив. Ляпуент піднявся на набережну і зник. Помічник прокурора обережно ступав по узбіччю, пильно дивлячись собі під ноги, щоб часом не забруднити черевиків. Поруч ішли куций суддя та секретар.

На брудному тлі порту чорно-біла «Зварте Зваан» вражала своєю охайністю. Всередині рубки, мабуть, було так само чисто, як і на палубі, звідки, обіпершись на кермо, стояв і дивився в бік Мегре високий фламандець Над колискою, міняючи пелюшки, схилилася маленька тендітна жінка з білим, як льон, волоссям. Вона сама здавалася дитинчам поряд із своїм велетнем-чоловіком.

Ні глухий шум автомобілів, що долинав з набережної, ні пронизливий скрегіт крана, що вивантажував пісок з «Пуату», не могли заглушити плескоту та дзвінкого цвірінькання горобців.

Троє бродяг все ще трималися осторонь, і тільки стара почимчикувала за комісаром під міст. Її вилиняла, колись червона блузка кольором скидалася на обсмоктану рожеву цукерку.

— Як тебе звати?

— Леа… Або ще Гладуха Леа…

Вона знов засміялась, трясучись всім тілом.

— Де ти була минулої ночі?

— Я вам уже казала.

— Сама чи з кимось?

— З Деде… Це той маленький, він зараз стоїть спиною до вас.

— Він твій друг?

— Вони всі мої друзі.

— Ти завжди ночуєш під тим мостом?

— Ні, інколи я ночую в гостях, під іншим… Що ви там шукаєте?

Тепер, коли судочинці від'їхали, Мегре міг спокійніше оглянути нехитрий скарб Професора. Під лахміттям, у глибині халабуди, він знайшов сковороду, солдатський казанок, ложку і виделку.

Потім підняв і приміряв окуляри з розбитим скельцем у простій залізній оправі. Перед очима в нього все розплилося.

— Професор надягав їх, коли читав, — пояснила Леа.

1 ... 4 5 6 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замах на бродягу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Замах на бродягу"