Читати книгу - "Алмазна труба"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я викликав по телефону таксі і незабаром вже під’їжджав до огорожі, за якою світилися великі вікна хімічної лабораторії. Мій знайомий, хімік і металург, був ще тут.
— А, сибірський ведмідь! — привітав він мене. — Чому завітали? Знову терміновий аналіз?
— Ні, Дмитре Михайловичу, я до вас по довідку. Що знаєте ви надзвичайного про ртуть?
— О, ртуть — метал такий надзвичайний, що книгу товсту написати можна!
— Ртуть кипить при трьохстах сімдесяти градусах, а при скількох вона випаровується?
— При будь-якій температурі, шановний інженере, за винятком сильного морозу.
— Виходить, летюча?
— Надзвичайно летюча для своєї питомої ваги.
— Ще запитання: ртутна пара сама світиться чи ні і яким світлом?
— Сама не світиться, але іноді, при великій концентрації світла, яке проходить, дає синьо-зелений відтінок. В розрідженому повітрі при електричних розрядах світиться зеленувато-білим світлом.
— Все ясно! Велике спасибі, любий!
— Стривайте, ви куди? Поясніть, в чім справа, — спробував затримати мене хімік, але так і не одержав від мене відповіді.
Через п’ять хвилин таксі привезло мене до будинку мого лікаря. З заклопотаним виглядом добрий старик вийшов в прихожу, впізнавши мій голос:
— Що трапилось? Знову серце пустує?
— Ні, все гаразд! Я на хвилинку. Скажіть, які основні симптоми отруєння ртутним паром?
— Мм… взагалі ртуттю — зараз подивлюсь… Заходьте.
— Та ні, я на хвилиночку…. Подивіться швидше, дорогий Павле Миколайовичу.
Старик пішов у кабінет і через хвилину вийшов до мене з розкритою книгою в руці:
— От бачите, пара ртуті: падіння кров’яного тиску, сильне збудження психіки, часте, переривчасте дихання, а далі смерть від паралічу серця.
— От це чудово! — мимоволі скрикнув я.
— Що чудово? — здивувався лікар. — Така смерть?..
Тепер я був певен, що весь хід моїх думок, безумовно, вірний. Як тільки я повернувся додому, я відразу ж подзвонив по телефону начальникові свого главку і сказав, що в інтересах нашої роботи я негайно повинен їхати на Алтай. Я попросив відпустити зі мною Красуліна, молодого дипломника, фізична сила і добра голова якого були дуже потрібні мені при моєму все ще хворобливому стані.
В кінці травня вже можна було безперешкодно досягти озера. Саме в цей час я вийшов з селища Іня на Чуйському тракті з Красуліним і двома досвідченими робітниками-тайговиками.
Я пам’ятав всі поради художника про шлях, що ми мали пройти, а крім того в боковій кишені у мене лежала стара розтріпана записна книжка, в яку я записав в свій час зі слів Чоросова докладний маршрут.
Коли мій маленький загін розставив ввечері палатку в усті долини, проти схожої на вила сухої модрини, я не без хвилювання відчув, що завтра ствердиться вірність моїх припущень. Красуліну передалось моє хвилювання, і він підсів до мене на горбик, де я сидів, задумливо споглядаючи рогату модрину.
— Володимире Євгеновичу, — тихо почав він, — пам’ятаєте, ви обіцяли розповісти про мету нашої подорожі, коли потрапимо в гори…
— Я маю надію, Боря, не пізніше, ніж завтра, виявити велике родовище ртуті, — можливо, частково самородної, — сказав я. — Завтра побачимо, правий я чи ні. Ви знаєте, що ртуть зустрічається частіше в своїх родовищах в розсіяному вигляді, в малих концентраціях. Велике родовище з багатою наявністю ртуті відомо тільки одне в світі — це…
— Альмадена в Іспанії, — сказав Красулін.
— Так, вже багато віків Альмадена постачає ртуть півсвіту. Одного разу там навіть було знайдено малюсіньке озеро чистої ртуті. Краплі ртуті і до цього часу стікають в рудниках Альмадени. Так ось я й сподіваюся знайти тут щось подібне… Що там цілі скелі майже цілком складаються з кіноварі, в цьому я впевнений, якщо тільки…
— Але, Володимире Євгеновичу, якщо ми знайдемо таке родовище — це переворот у всій ртутній економіці!
— Авжеж, любий! Ртуть — це найважливіший метал медицини і війни. Ну, а тепер спати! Завтра встанемо, коли буде ще темно. Здається, день буде хмарний, а нам цього й треба.
— Чому саме важливий хмарний день? — спитав Красулін.
— Тому, що я не хочу отруїти всіх вас та й самому отруїтись. Пара ртуті — не жарт… Безумовно, що відкриття цього родовища затрималось на сотні років саме з-за згубних властивостей ртутної пари. Завтра ми поборемося з гірськими духами, а там побачимо…
Серпанок рожевого туману оповив гори. В долині посутеніло. Тільки гострі вершини білків ще довго світилися в невидимому нам промінні сонця. Потім і вони погасли. Я все ще сидів, курячи коло багаття, але кінець кінцем подолав своє хвилювання і ліг спати.
Всі події наступного дня запам’ятались мені чомусь уривками.
Ясно врізалося в пам’ять велике, зовсім плоске дно долини між третім і четвертим озерами. Середина долини лежала рівним зеленим килимом моховитого болота, де не було жодного деревця, і тільки на краях
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Алмазна труба», після закриття браузера.