Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Semper tiro, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Semper tiro, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Semper tiro" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 21
Перейти на сторінку:
style="">Ніяка смерть не в силі нам узять.

І що нам страх, присяги, клятви, вірність?

Все пута лиш, щоб нерв життя зв’язать.

Чхать на авторитет! Плювати на покірність!

В ярмі конвенцій хай осли біжать!

Наш клич - свобода! Наш закон - баніта.

І шлях наш простий… Evviva la vita!»

 

Дифірамбічний тон сей перебив

Старенький лікар, що ввійшов з другого

Купе; турботно в пальцях теребив

Свою хустину, й коло молодого

Оратора спинивсь і, мов згубив

Щось дороге, так видививсь на нього,

А потім, голову схиливши низько,

Промовив: «Пане, стація вже близько!»

 

Панич

(байдужно)

То добре, вийдем.

 

Лікар

Слухайте, Євгеній!

Востаннє слухайте ще моїх рад!

 

Євгеній

Що ж, радьте! Ви ж до рад правдивий геній!

 

Лікар

Не враг я вам, йому не адвокат,

Чужий для вас… та справі тій злиденній

Я б інший вихід відшукати рад.

На плач його глядіть - він там в купе ридає -

Й на ваші співи - ні, мені аж серце крає.

 

Невже ж вам все людськеє так байдуже

І люта скорб смішить вас, не болить?

Ще раз прошу вас: схаменіться, друже!

Ще можна вбійчий той огонь залить.

Признайте: ви ж тут винуваті дуже,

І ваше діло рану ту зцілить.

 

Євгеній

Га-га! Від ран вже ви у нас цілитель!

Що ж хоче ворог мій і повелитель?

 

Лікар

(з докором)

Ну, ворог! І не стид вам се казати?

 

Євгеній

Я визваний.

 

Лікар

Інакше ж він не міг,

Йому ж ви жінку вивабили з хати

І честь його ви подали на сміх.

 

Євгеній

Ге-ге, до єзуїтів се, брехати!

Девоток сим лякать: «О боже, гріх!»

В нас новий час і новії закони,

І вищі ми над тії забобони!

 

Лікар

Мій друже, ні, не в тім ще саме діло,

Він благородний… він її любив

І досі любить… Що там прогуділо,

О віщо він життя своє розбив -

Готов забуть, якби лиш не боліло

Одно… коб ти одну йому зробив,

Одніську ласку! Любий! Я міркую,

Що зробиш ласку сю йому…

 

Євгеній

Якую?

 

Лікар

Ти ж кинув там її…

 

Євгеній

Де слід було.

 

Лікар

Ти ж визискав її…

 

Євгеній

Овва, питання!

 

Лікар

Скажи одно: що там між вас зайшло?

 

Євгеній

Простіська річ: по любощах розстання.

 

Лікар

А до розстання що вас довело?

 

Євгеній

То так: був сумерк, надійшло світання,

А як се сталось, то вже тайна ночі;

Прийшла пора, і нам розкрились очі.

 

Лікар

Не хват я до метафор, алегорій,

Та вже як хочеш, а скажи ще те:

Бажає конче знати, пан Григорій,

Де ти розстався з нею.

 

Євгеній

Се пусте.

 

Лікар

Покинув в соромі, в нужді та в горі?

 

Євгеній

О, ні! Як спіла вишня не росте,

Так і вона ніщо більш не бажає,

Бо має те, чим жизнь нагороджає.

 

Лікар

Говориш ти загадками крутими!

Та де ж вона? Де ж нам її знайти?

 

Євгеній

А ти говориш наче до дитини.

А де вона, я знаю так, як ти.

 

Лікар

Євгеній, годі ж жартами пустими

Збувать сю річ. Вже близько до мети.

Скажи всю правду! Де вона, мій друже?

Він все готов простить!

 

Євгеній

Мені байдуже.

 

І він веселу пісню засвистав.

Байдужно відвертались секунданти.

Ось поїзд свиснув, загудів і став.

«Готові ви, панове? Ну, avanti! 5

Так, щоб ніхто уваги не звертав

На себе тут. А зараз при шлябанті

Стежина в ліс. За мною! А за двадцять

Минут вже будемо назад вертаться».

 

Отак командував один з дружини.

Тут із сусіднього купе явивсь

Григорій, глипнув, мов лякався днини;

Ще не старий, а виблід, похиливсь.

«Стоїть тут довго поїзд?» - «Півгодини».-

«Пора!» - І мовчки весь гурток пустивсь

З купе. Роївсь народом весь дворець

І клекотів, мов з кип’ятком горнець.

 

Робітники з сокирами, пилками,

Похнюпившись, мов у ярмі, ішли;

Жиди-агенти чорними купками

Снували скрізь і, наче млин, гули;

Начальник верещав, махав руками;

Якийсь тягар пакетники несли

І теж кричали; десь там у вагоні

Дитина плакала, і ржали коні.

 

Під шум пани через дворець майнули,

Ніхто на них уваги не звертав;

За хвилю вже й рогачку обминули,

Їх провідник спинився, засвистав,

Ще хвиля - і в гущаву всі пірнули,

Лиш сивий лікар ззаду приостав,

Здвигав плечима, рухав головою,

Мов розмовляв, сварився сам з собою.

 

Вузенька стежка, мов гадюка, в’ється

Поміж хащі й столітні дерева;

Тут в яр збігає, там угору пнеться,

Тут виверти обходить, мов жива.

Скрізь тихо; між корчами звір пасеться,

В дуплавині погукує сова,

З вершків важкая сутінь нависає,

І десь в яру потік бурхливий грає.

 

Ось поляна розкрилася простора,

Мов пазуха у велетня грудей.

Плакучі іви скупчились, мов змора,

Довкола неї, збоку в’яз сідий

Глядить понуро, гнеться осокора

Й поскрипує; патлатий мох рудий

Понависав на пнях замість окраси

І творить розбійни́цькії гримаси.

 

Отут пани спинилися під в’язом,

Оглянулись довкола, а потім

Самі по собі позирнули разом,

Мов

1 ... 4 5 6 ... 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Semper tiro, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Semper tiro, Франко І. Я."