Читати книгу - "Шепотун у пітьмі"

З цього, власне, випливає друга мета мого звернення до вас, а саме переконати вас припинити нинішні дебати навколо цього питання і не робити їх більше надбанням громадськості. Людям варто триматися чимдалі від цих гір, і тому необхідно припинити провокувати інтерес до цього питання. Бог свідок, ми і так наражаємо себе на небезпеку з усіма цими рекламниками та агентами з нерухомості, які думають, що знайшли тут золоту жилу для туризму і поспішають заполонити схили гір дешевими бунгало для відчайдушних туристів, які хочуть відвідати «дикі місця».

Я буду радий продовжити листування, і постараюся відправити вам звукозапис, а також чорний камінь (він такий старий і потертий, що на фотографіях не буде видно, що на ньому викарбувано), якщо ви того забажаєте. Я кажу «постараюся», бо мені здається, що ці істоти можуть знайти способи перешкодити мені зробити це. На одній з сусідніх ферм живе похмурий та дивний чоловік на прізвище Браун, який, як на мене, також є їх шпигуном. Мало-помалу вони намагаються відрізати мене від зовнішнього світу, тому що я занадто багато знаю про них.

Якимось неймовірним чином вони дізнаються, що я роблю або що збираюся зробити. Можливо, ви навіть не отримаєте цього листа. Думаю, мені доведеться покинути ці місця і переїхати до сина у Сан-Дієго, штат Каліфорнія, якщо справи підуть гірше. Хоча, звичайно, мені непросто буде залишати місце, де я народився і де прожило шість поколінь моєї сім'ї. Будинок свій я навряд чи зважуся виставити на продаж, особливо зараз, коли до нього прикута увага цих істот. Думаю, вони спробують повернути чорний камінь і знищити запис фонографа, але я зроблю все можливе, щоб цього не сталося. Мої великі мисливські собаки завжди відлякують їх, тому що їх колонія тут наразі досить нечисленна, та й тут, на Землі, вони пересуваються вкрай незграбно. Як я вже говорив, їхні крила мало придатні для коротких перельотів на Землі. Я вже за крок від розшифрування символів на цьому камені – думаю, там написано щось воістину жахливе – і ви, з вашими глибокими знаннями фольклору та стародавньої культури, можливо, зможете допомогти мені заповнити прогалини та розгадати таємницю цих написів. Впевнений, вам відомі ті страшні міфи та легенди, які розповідають про стародавніх істот, які жили на Землі ще задовго до появи людства, про Йог-Сотота та Ктулху, посилання на яких є у «Некрономіконі». Одного разу мені довелося тримати у руках примірник цієї книги, і я чув, що у вас в бібліотеці коледжу також є екземпляр, який зберігається за сімома печатями.

Насамкінець, шановний містере Вілмарт, хочу сказати, що ми можемо бути дуже корисними один одному. Поспішаю запевнити вас, що я не хочу наражати вас на небезпеку, тому відразу хочу попередити, що володіти каменем і звукозаписом небезпечно. Але я думаю, заради отримання дійсно унікальних знань ви вважатимете такий ризик виправданим. Я поїду до Ньюфейну або Братлборо, щоб відправити вам (з вашого дозволу) всі наявні у мене матеріали, тому що тамтешнім поштовим службам я довіряю більше, ніж нашим місцевим. Повинен сказати, що живу я зовсім один і не можу більше тримати прислугу. Ніхто не хоче залишатися у будинку через те, що вночі його оточують ці моторошні істоти, а собаки постійно гавкають. Я радий, що не вплутався у все це, коли ще була жива моя дружина, інакше це довело б її до божевілля.

Сподіваюся, я не сильно потривожив вас, і ви все ж зв'яжетеся зі мною, а не викинете цей лист у кошик для сміття, розцінивши мої теорії як маячню божевільного відлюдька.

Щиро Ваш,

Генрі В. Еклі

P.S. Я також зробив копії деяких фотографій, які, я думаю, допоможуть засвідчити ряд згаданих мною моментів. Місцеві старожили стверджують, що це не якась підробка, а дійсно жахлива правда. Я надішлю їх вам, якщо вам буде цікаво.

Г. В. Е.

Складно описати почуття, які мене охопили після того, як я вперше прочитав цей дивний лист. Викладені в ньому припущення повинні були повеселити мене навіть більше, ніж більш скромні теорії моїх товаришів, але щось у цьому листі змусило мене поставитися до нього з якоюсь парадоксальною серйозністю. Не те щоб я хоч на мить повірив в якусь інопланетну расу істот, які прилетіли з далеких зірок, на що так наполегливо натякав мій кореспондент, але після деяких початкових сумнівів я все ж спіймав себе на думці, що, як не дивно, вважаю містера Еклі людиною чесною і психічно здоровою, а також вірю, що він дійсно зіткнувся з якимось незвичайним і аномальним явищем, яке він не зміг пояснити інакше, ніж таким ось дивакуватим і фантастичним чином. «Звичайно ж, все це не могло бути тим, про що він говорив, – подумав я, – але з іншого боку, ця ситуація була дійсно гідною поглибленого дослідження». Цей чоловік безумовно був чимось неймовірно стурбований, і чомусь мені здавалося, що тривога його мала серйозне підґрунтя. Він висловлював свої думки та гіпотези дуже чітко та логічно, та й, врешті-решт, його історія дійсно дивним чином збігалася з деякими старими міфами, нехай навіть це були фантастичні та дикі індіанські легенди.

Те, що він дійсно чув тривожні голоси, які доносяться з гірських лісів, і дійсно знайшов незвичайний чорний камінь, про який говорив, було цілком можливим, попри химерні висновки, які він з цього зробив. Ймовірно, подібні пояснення йому навіяв той дивний чоловік, який стверджував, що він шпигун інопланетних істот, а пізніше наклав на себе руки. Очевидно, що цей бідолаха був справді божевільним, але поза тим йому вдалося вразити своєю збоченою інопланетною логікою наївного Еклі, чия свідомість вже була підготовлена до подібних ідей його фольклорними дослідженнями. Щодо недавніх подій, то судячи з того, що Еклі не міг більше тримати прислугу, його неосвічені працівники були так само, як і він, переконані в тому, що будинок ночами брали в облогу таємничі страшні істоти. Але собаки ж таки на щось гавкали…

Що стосується запису фонографа, зробленого Еклі, то думаю, що це були або