Читати книгу - "Бікіні, Джеймс Паттерсон"

— У тебе це просто потрясно виходить, — прокоментував чоловік. — Можеш повторити ще раз? Ну що — ти готова, Кім?

Незнайомець підійшов до кожної камери, перевірив через об'єктиви їхнє налаштування й увімкнув. Спалахнули яскраві лампи.

Кім прослідкувала поглядом за блакитними рукавичками, коли ті різко стягнули з її тіла атласне покривало. У кімнаті було прохолодно, але її шкіра вмить вкрилася рясними краплинами поту. Вона здогадалася.

Він зібрався її ґвалтувати.

— Не треба цього робити, — сказала Кім.

— Треба, — заперечив незнайомець.

Кім почала скиглити, а потім скигління перейшло в плач. Вона відвернулася, уставилася поглядом у зачинені вікна — і почула, як упав додолу ремінь, стукнувшись пряжкою об підлогу. Гумові рукавички легенько пройшлися по її грудях, губи незнайомця торкнулися її живота й опустилися до паху. Потім він почав досить грубо входити в неї — і вона нестримно розридалася, напружуючи м'язи й намагаючись завадити йому.

Кім відчула його легкий подих на обличчі, коли він тихо промовив їй на вухо:

— Кім, не пручайся. Просто розслабся й отримуй задоволення. Вибач, але це — робота, за яку мені заплатять купу грошей. Ті, хто зараз за нами спостерігають, є твоїми великими фанатами. Спробуй зрозуміти.

— Щоб ти здох! — відповіла вона й до крові укусила його за руку. Незнайомець сильно ляснув її по одній щоці, потім — по другій. Шкіру вкололи солоні сльози.

Їй захотілося знепритомніти, але куди там — світловолосий ґвалтівник, що бурчав і рохкав, був такий важкий! А прутень — такий великий! Вона щосили спробувала відключитися від усього, окрім шуму хвиль та думок про те, що вона зробить із цим покидьком, коли від нього втече.

Розділ 6

Коли Кім прийшла до тями, вона сиділа зі зв'язаними руками у ванні з пінистою водою, притулившись спиною до похилої стінки.

Незнайомець-блондин, умостившись на ослінці поруч, тер її мочалкою так природно, наче робив це багато разів раніше.

Раптом її живіт конвульсивно скрутило, і вона виблювала у ванну жовч.

— Алле-гоп! — сказав незнайомець й одним могутнім ривком швидко підняв її на ноги — і Кім знову звернула увагу на його неабияку фізичну силу. Цього разу їй почувся якийсь легкий акцент у його голосі, але вона не змогла точно визначити, який саме. Можливо, російський. Або чеський чи німецький. Тим часом блондин витягнув із ванни затичку й увімкнув душ.

Кім стояла, похитуючись, під струменями води, він притримував її, а вона плакала і раз по раз намагалася вдарити його, але тільки втрачала рівновагу. Потім вона підігнула ноги, щоб опуститися у ванну, та він знову спіймав її, притримав і розсміявся.

— Ну ти й штучка! Маленька гарненька штучка. Еге ж?

Загорнувши Кім у пухнасті білі рушники, незнайомець підняв її на руки, як малу дитину. А потім посадив на закритий унітаз і простягнув склянку з якоюсь рідиною.

— Випий, — сказав він. — Тобі полегшає. Правду кажу.

Кім похитала головою.

— Хто ти? Навіщо ти робиш це зі мною?

— Ти хочеш запам'ятати цей вечір, Кім?

— Жартуєш, всраний збоченцю?

— Цей напій допоможе тобі все це забути. А ще я хочу, щоб ти спала, коли я привезу тебе додому.

— І коли ж ти повезеш мене додому?

— Та невдовзі.

Кім простягнула до нього руки й помітила, що тепер вони були зв'язані іншою мотузкою — темно-синьою, мабуть, шовковою, з вишуканими вузликами, що утворювали мереживо, яке можна було назвати красивим. Узявши склянку, нона кількома ковтками швидко осушила її.

Потім незнайомець попросив її нагнути голову. Вона так і зробила, і він витер їй рушником волосся. А потім причесав його й накрутив пальцями, після чого дістав із шухляди туалетного столика пензлики та флакони.

Вправними рухами він наніс їй на щоки та губи косметику, навів під очима тіні й почав замазувати тональним кремом садно під лівим оком. Послинивши кінчик кисточки язиком, блондин став легенько втирати нею крем, при цьому науваживши:

— Не турбуйся, я дуже добре вмію це робити.

Скінчивши свою роботу, він підхопив на руки її закутане в рушники тіло й поніс до сусідньої кімнати.

Блондин поклав її на ліжко, і Кім відкинулася головою на подушку. Вона відчула, що незнайомець вдягає її, але ніяк не допомагала йому, коли він натягував на неї трусики-бікіні й зав'язував за спиною мотузочки бюстгальтера.

Цей купальник-бікіні видався Кім дуже схожим на отой «Перрі Елліс», який був на ній під кінець фотосесії — червоний зі сріблястим відблиском. Мабуть, вона пробурмотіла: «Перрі Елліс», бо Джеймс Блонд зауважив:

— Цей — іще кращий. Я його сам вибрав, коли був у Сен-Тропе. Спеціально для тебе.

— Ти ж мене не знаєш, — процідила Кім краєчком рота.

— Тебе знають усі, люба. Ти — Кімберлі Макденіелс. Ім'я таке ж красиве, як і ти сама. — Відсунувши вбік її волосся, він бантом зав'язав їй на шиї бретельки купальника й вибачився — йому здалося, що він при цьому смикнув її за волосся.

Кім хотіла зробити якесь зауваження, але відразу ж забула, що хотіла сказати. Вона не могла поворухнутися. Не могла кричати. Повіки немов свинцем налилися. Вона поглянула в сірі очі блондина, що пестив її ніжним поглядом.

— Як дивно, — мовив той. — Крупним планом ти ще гарніша.

«Пішов ти в сраку!» — хотіла було відповісти Кім, але слова сплуталися і вийшов один протяжний, стомлений видих:

— Пі-і-і-і-у-у-у.

Частина друга

Небезпечний тип

Розділ 7