Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Моя слабкість, Iрина Давидова 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя слабкість, Iрина Давидова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя слабкість" автора Iрина Давидова. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 26
Перейти на сторінку:
Глава 4

Гриша.

Ні чорта не розумів. Чому я так реагую, дивлячись на екран мобільного цієї зарази, коли бачу на ньому вхідний дзвінок від якогось Андрія. Що взагалі за мудак?

Прийняв виклик і доклав телефон до вуха.

— Ну, нарешті, Ніна. Ти куди пропала? Чому не вийшла на операцію? Вікторія Семенівна сказала, що ти захворіла. Давай я привезу ліки?

— Ніна не потребує твоєї турботи, — відповів я грубо і, забравши зі столу сигарети, вийшов у коридор перекурити.

Щось мені не подобається моя тупа реакція.

— Вибачте, а з ким я говорю?

— З Федею. Повторюся, Ніна не потребує турботи чужого чоловіка.

— А ви, отже, її чоловік?

Я підкурив сигарету і випустив густий дим у повітря.

А хто я їй?

— Так, — ляпнув не думаючи.

Ну а що ще я йому скажу? І взагалі, якого хєра він їй дзвонить?

— Не знав, що Ніна не самотня.

— Тепер знаєш. Не набридай їй своїми дзвінками.

— Переда...

Я скинув виклик і знову затягнувся. Передам, передам.

Подивився у вікно і задумався про те, що для Ніни потрібні валянки. Не буде ж вона постійно сидіти в будинку, та і її чоботи теж не найкращий варіант з таким снігом.

Зробив нову тягу і набрав Макса.

— Так, брате.

— Ти ще в місті?

— Так.

— Валянки для дівиці купи. І це... не знаю, квітів там, чи що.

— Нахєра? — здивовано уточнив Макс, змушуючи мене зчепити зуби.

Щоб сміху було дохєра. До чого зайві питання.

Затягнувся.

— Гриш, ти ще тут?

— Макс, просто так купи, у вазу поставити. А то у нас навіть домашніх квітів немає.

— Гаразд, куплю. А які?

— Які будуть. Все, відбій. І продуктів не забудь.

Скинув виклик і, докуривши сигарету, зайшов у будинок. Чорт, холодно, однак.

Поклав телефон і хотів потягнуться, та не вийшло. Рана давала про себе знати. Нехай лікарка виспиться і зробить перев’язку, а то зовсім вже принцеса розслабилася.

Заглянувши в кімнату, зазначив, що Ніна заснула, і прикрив двері, щоб не розбудити. Собі засипав у чашку кави і залив окропом. Благо на печі вода в чайнику практично не остигала.

На телефон прийшло повідомлення про переведення, і я, задоволено хмикнувши, відпив гарячий напій. Приємна новина.

Пару клацань, і набрав номер Паші.

— Так, босе.

— Паша, треба заїхати в податкову. Час платити.

— Добре, сьогодні ж заїду. Щось ще?

— Ні, потім можеш відпочивати.

Скинув виклик і озирнувся. Нахмурився.

— Чого не спиш?

Лікарка знизала плечима.

— Накурено, дихати неможливо.

— Ніжна чи що? — уточнив я, продовжуючи курити.

Нехай не думає, що я перед нею стелитися стану.

— Просто важко дихати, — і вона на підтвердження закашлялася.

Я скривився і знову затягнувся.

— Лягай іди, не маяч.

Поглядом обвів її фігуру, укутану в ковдру. Чорт, адже я знаю, що під нею вона майже гола.

Стиснув кулаки, ледь не зламавши сигарету, і перевів погляд у вікно.

— Принесеш мені каву?

Млять. Я думав, вона вже пішла.

— Тобі зараз чай в самий раз.

— Ну, ти ж не мій чоловік, щоб мені вказувати. Вірно?

Я різко повернув голову в її бік і, примружившись, подивився в очі.

— Якщо я захочу, ти будеш робити те, що я сказав. А я хочу, щоб ти пішла і лягла в ліжко. Ще раз треба повторити?

Вона зітхнула і, розвернувшись, зникла в кімнаті.

— Мені потрібна хустка або паперові серветки. А ще прокладки або тампони.

Докурив сигарету і, загасивши недопалок у попільничці, знову набрав Макса. Він мене пошле за такі прохання.

— Слухаю, Гриш.

— Сопливчики для соплячки купи. Прокладки та тампони.

— Що? Я що, наймався бігати за бабськими штуками? — зло проричав брат, на що я скривився.

Але сперечатися не став, розумів його обурення.

— Їй прямо не терпиться?

— Звідки я знаю? Хіба це відбувається хочу чи не хочу?

— Чорт. Які треба?

— Що побачиш, те й бери. Звідки мені знати.

До вечора намагався не турбувати лікарку. Розумів, що їй потрібно відпочити, щоб швидше прийти до тями. Крізь біль, який став моторошно напружувати до вечора, я готував вечерю. Брат голодний приїде, дівиця прокинеться. Та й самому хочеться жерти. Тому відшукав у коморі картоплю і цибулю, вирішивши насмажити цілу сковороду. У холодильнику знайшов закриту банку грибів, шпроти та пресерви. Чудово, на вечерю достатньо, а на завтра Макс привезе продуктів.

Брат зайшов додому, коли на печі в усю шуміла картопля з невеликою кількістю сала, яке я знайшов у тому ж холодильнику.

— Запахи розносяться до воріт шикарні. Очікував побачити біля плити лікарку.

— Ніна спить, у неї температура.

— Я все привіз, що ти просив. І від себе додав.

Брат поставив пакети на підлогу і розвернувся, щоб сходити за іншими покупками, але я його зупинив.

— Максе, дякую за допомогу.

— Ти ж знаєш, я завжди радий тобі допомагати. Але ось з прокладками, це вже занадто.

— Ну вибач, тут вибору не було.

Макс посміхнувся і вийшов з кухні. Я відтягнув сковороду вбік і, відкинувши ганчірку, вирішив піти розбудити Ніну. Їй потрібно поїсти.

Поки готував, зачиняв до неї двері, щоб не заважати спати, і тепер, відчинивши дерев’яну перешкоду, застиг на місці. Лікарка стояла з випученими очима, притиснувши до грудей свою кофту. На її тілі, як і раніше, була тільки білизна.

— Не поквапилася? — уточнив я, примружившись, з цікавістю роздивляючи розглядаючи стрункі ноги.

— Вийди, будь ласка.

— А що я там не бачив? Баба як баба.

— З чого ти так вирішив? — уточнила вона охриплим голосом, сильніше притискаючи кофту до грудей.

Боїться і огризається.

— Досвід підказує.

— Тоді ти помиляєшся.

— Не впевнений. Докажеш? — рушив в її бік, а дівчина тут же притиснулася спиною до гарячої стіни.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 4 5 6 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя слабкість, Iрина Давидова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя слабкість, Iрина Давидова"