Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

- Зоя. Невдовзі прилетить Арнольд, - після її слів я просто застигла на місці. Я була впевнена, що до його повернення я встигну переїхати на орендовану квартиру, але ріелтор виявився непорядною людиною, здав квартиру на дві кімнати відразу п'ятьом, взяв завдаток за півроку і звалив.

   
Арнольда, звичайно, я не бажаю бачити з огляду на те, що я знаю, що він за людина. Нахабний та безпардонний. Коли побачила його фото на столику Елі, здивувалася. Хоча точніше сказати – злякалася. Тієї ночі, коли я врятувала Елю від двох хлопців, які затягли її в кабінку жіночого туалету і почали відверто лапати, просто не стрималася. Той самий ніж завжди в мене в сумочці, але його навіть не довелося застосувати - виродки втекли, як тільки я показала ніж і закричала:

- Я вас покромсаю, виродки. А мій брат відірве яйця.

   
Тут же розбіглися, залишивши дівчисько у спокої.

- Ти як?

- Нормально начебто. Вони були милими, а потім мені різко стало погано та душно.

– Вони тобі щось підсипали. Ходімо, я проведу тебе. Чи далеко додому їхати?

– Ні. Я на машині. Тільки у такому стані я не поїду.

   
Її всю трусить, звичайно, пережила такий шок.

- Мене Еля звуть. Я прийшла сюди з другом, а він познайомив мене із цими двома.

- Тобі не потрібен такий друг. Ель, друзі так не роблять. Мабуть, він сподівався не лише дружити з тобою. Тим більше, якщо познайомив із друзями. Сподівався повеселитися.

- Я вже зрозуміла. А тебе як звуть?

- Зоя. І я відвезу тебе додому. Давай ключі, моя зміна вже  закінчена. Все ж таки дві години ночі.
- Добре, ось ключі, - дістає з сумочки і простягає тремтячою рукою. Зовсім ще дитина. Ну, може, у найкращому разі сімнадцять.

- Сьогодні мені виповнилося. Вже можна сказати вчора. Я просто перший раз у клубі. Хотіла стати трохи дорослішою. Тим більше Рома давно  залицявся. А я все ще незаймана.

- Вітаю, але розлучитися з цнотливістю в такому місці і відразу з двома хлопцями, а то й з трьома - не найкращий варіант.

- Я це розумію.

   
Ми вже вийшли з клубу та сіли в машину. Mers останньої моделі.

– Брат подарував. Скажи крута?

- Так, добрий у тебе брат.

- Ой, ну не сказала б. Гівнюк ще той. Нині у Берліні працює, рідко прилітає.

- Чому гівнюк?

- Та так. Самозакоханий егоїст. Одружуватися не хоче, хоч уже тридцять скоро. Тільки використовує для власного задоволення.

– Як і більшість. Може, просто не знайшов ще своєї єдиної.

– Або втратив. Була в нього одна, так полетіла кар'єру актриси робити до Штатів. Ось він і злетів потім із котушок. Прилітає не зі мною побути, а зняти когось і влаштовує траходром на всю ніч. Я не в праві його осуджувати, але на ранок він дуже негарно з ними вчиняє.

- В якому плані? - Мені стало цікаво послухати про її брата-гівнюка тоді, але я навіть уявити собі не могла, що коли зайду в її квартиру і побачу в рамці фото, то відразу згадаю того самого свідка нареченого на весіллі.

***

– Ау. Ти чуєш? Незабаром прилетить мій брат. До речі, я скинула йому твоє фото, хай бачить, яка в мене подруга. Впевнена, що ти йому сподобаєшся.Уявляєш, як чудово буде, якщо ви станете парою?

- Що?! Що ти зробила? - все ж сподівалася, що вона пожартувала про фото.

– Що? Скинула йому твоє фото! Зоя, ти чого так розлютилися?

- Не варто було цього робити. Розумієш? Сьогодні я в клуб і, мабуть, там і залишуся ночувати.

- Не треба. Арні прилетить у найкращому разі за тиждень. Ти можеш спокійно жити у мене.

- Ні, Ель. Я так затрималася, час вже мені покидати тебе.

- Мені з тобою не нудно. Є про що поговорити, та й на відміну від хатньої робітниці – ти смачно готуєш. Арні б точно пальчики облизав, якби скуштував твій вишневий кекс.

- Я лише кілька днів у тебе, а ти вже встигла оцінити мій кулінарний талант?

- Ага. На найвищий бал. Зоя, а якщо серйозно? Я думаю, Арні не буде проти, якщо ти житимеш з нами.

- О ні! Це виключено.

- Знаєш, я гадаю, ти мені чогось не домовляєш? Я права? - Еля дивиться впритул. Ну і як мені їй зізнатися, що я вже познайомилася з її братом у неприємній обстановці?

- Невже мій брат уже встиг розбити й тобі серце? О ні! - Вона прикрила долонею рота, здогадуючись, але ще не знаючи напевно.

- Ні, мені важко розбити серце, бо я не маю його. Знаєш, я ніколи не любила і навряд чи полюблю. Вважаю, що ця роль відведена чоловікам. Любити нас і обожнювати.

- Ти не відповіла? Ти знайома з Арні?

- Перетинались.
- І?

- Що ти конкретно хочеш дізнатися? Чи ми спали з ним? Ні. Я не з тих дівчат, які розсовують ноги з першого знайомства.

- Але ж він хотів?

- Ель, давай не будемо. Що було те минуло. Просто буде краще, якщо мене не буде, коли він прилетить.

- Ех, братику. І тут вліз! Що за людина!

- Ель, не влізав він. Загалом, я хочу, щоб ти знала. Це я йому ножем тоді ногу поранила. Розумієш?

– О. Ні! То він тебе намагався знайти! Ой, матінко! Що ж я наробила!

- Ось тому нам краще з ним не бачитися. Тепер ти розумієш?

- Так. Тепер розумію. Ох, Зоя. Я винна.

- Все, давай не будемо. Я тобі залишу свій номер, ти будь-якої миті можеш мені зателефонувати, просто поговорити або якщо буде потрібна моя допомога. Ель, я сподіваюся, ти йому не казала, де я працюю?
Вона не відповіла.

- Ель?

-Промовилася. Він почав розпитувати, що та як. Але це було до того, як я надіслала фото. Але я не казала назву клубу. Це точно, - почала виправдовуватися, але від цього не стало краще.
Я розуміла, що влипла. По повній!