Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру 📚 - Українською

Читати книгу - "Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру"

332
0
12.02.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книжконюх. Дарвін" автора Тьєррі Дебру. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 24
Перейти на сторінку:
Одного дня я спостерігав за ним — він не зауважив мене — із ним коїлося щось страшне: він схопив Марґо і поклав її під досить важкий ящик, аби вона не могла поворухнутися. Потім узяв одне з кошенят. Він тримав його у руці і стискав усе дужче й дужче. Він стояв лише за крок від ящика. Кошеня перелякано нявкало, Марґо також. Я чув, як вона дряпає підлогу, щоби звільнитись. Я заціпенів. Дивився на свого сина і бачив, що він отримує від цього насолоду. Потім він обернувся, помітив мене й усміхнувся.

АВА: Він був іще дитя.

ТЕО: Атож, мій брат Герман також був дитя, одначе, повірте, немало людей воліли б, аби він узагалі не народжувався. Боже, як я втомився! Яка раптова втома... А як ваша робота? Просувається, га?

АВА: Та звісно, але тепер я бачу, чому багато хто до мене впадав у відчай.

ТЕО: Ходімо пообідаємо.

4.

АВА (із зав’язаними очима): Дайте-но мені одну з цих книжок!

ВІКТОР: Котру?

АВА: Байдуже, будь-яку! (Вдихає запах книжки.)

ВІКТОР: Що ви робите?!

АВА: Хочу пересвідчитися.

ВІКТОР: Пересвідчитись? У чім же?

АВА: Схиблений ваш батько чи ні.

ВІКТОР: Звісно що схиблений! Божевільний засранець!

АВА: «У пошуках втраченого часу»?

ВІКТОР: Прошу?

АВА: Що написано на обкладинці?

ВІКТОР: Отакої... «Жустина, або Горе від чеснот». Маркіз де Сад...

АВА: Чорт! (Знімає пов’язку з очей.)

ВІКТОР: А ви що собі думали? Понюхаєте — і вгадаєте назву? Бач, а ви стаєте не менш придуркуватою, ніж він! Але слухайте, ох і гидка ж ця книженція!

АВА: Гаразд, спробуймо ще раз. Візьміть одразу три. Будь-які. А цю відкладіть. А тепер дайте мені їх понюхати. У будь-якому порядку.

ВІКТОР: Якщо ви так хочете. Ось вам перша. Переходимо до другої? Ось так. А тепер третя...

АВА: Чекайте... дайте-но ще раз!

ВІКТОР: Ось, дівчинко моя!

АВА: Ні, це не та! Певно, це та, як ви сказали, гидка книженція!

ВІКТОР: Чорт, як вам це вдалося?!

АВА: Не знаю...

ВІКТОР: Вона ж ніби нічим таким не пахне... Слухайте, я вам навіть трохи заздрю: таточко буде вражений! Ось побачите! До речі, не хочу видатися неввічливим, і все ж — як у вас складаються стосунки з батьком? Із вашим батьком?

АВА: Я його майже не знала. Він загинув — нещасний випадок...

ВІКТОР: Даруйте...

АВА: Та ні, все гаразд, давно минулося.

ВІКТОР: Зрештою, ще невідомо, що краще — батько-небіжчик чи батько, який вас не любить? Ви навіть не уявляєте, яких зусиль я докладав, аби він мною пишався. «Нюхай, та нюхай же! — торочив він. — Невже ти нічого не відчуваєш, що — зовсім нічого?!» А я нічого не відчував! Даруй, татку, та я не маю дару! Нездара я, ось. Мій ніс не відрізняв Біблію від «Аліси у країні див».

АВА: А історія з кішкою Марґо — невже це правда?

ВІКТОР: О, він вам і про це розповів? А втім, це мене не дивує. Я тоді злився на цілий світ. Мучив тварин. Спочатку маленьких. Скільки ж я відірвав ніжок у коників!.. Та після випадку з Марґо зупинився. Коли тато випустив її з-під того ящика, вона підійшла до мене і потерлась об ногу. Дивилася так, ніби це я щойно її врятував! Як же мені було соромно! Однак винним був він — атож, саме він! У нього замість серця книжка. Певно, він вам і про пожежу розповідав?

АВА: Ні.

ВІКТОР: Я задихався, я більше не міг. Це місце здавалось мені нестерпним! Тож я тут усе підпалив. Але він, як завжди, стежив за мною. Майже нічого не згоріло. Навіть і не знаю, чи хотів я цього насправді. А потім — гоп! І позбулись Віктора!

АВА: Чому ви повернулися?

ВІКТОР: Не знаю. Можливо, просто намагаюсь подратувати його у такий спосіб. Але ж я і дурень! А ви, тільки погляньте на себе! Лише три дні тут — і вже така вправна! Вітаю!

АВА: Може, мені пощастило? Спробуймо ще раз?

ВІКТОР: Якщо хочете.

АВА: Візьміть п’ять різних книжок. Цього разу я нічого не торкатимусь. Підноситиме їх до мого носа ви.

ВІКТОР: Почнемо! (Підносить книжки по черзі до носа Ави — на третій вона його зупиняє.)

АВА: Заждіть... ану дайте-но ще раз останню. (Віктор виконує її прохання.) Так, гадаю, це вона. (Розплющує очі.) То що?

ВІКТОР: Що? Просто в яблучко! Ось бачите: це не тільки сліпий талант!

ТЕО: Мої вітання, Аво.

АВА: О, то ви були тут?

ВІКТОР: Я ж казав: він завжди стежить.

ТЕО: Але ми лише на початку шляху. Нанюхати Де Сада доволі легко. Пах тіл, що сплітаються в суміші поту і крові... Скажи мені, що ти нанюхав, — і я скажу тобі, хто ти є.

ВІКТОР: Що ж, мені не місце у цих нудних теревенях. (Виходить.)

АВА: Даруйте за те, що втручаюся не у свою справу, але, як на мене, ви поводитеся з ним надто суворо.

ТЕО: Ви ж не жили з ним. Ви не знаєте, на що він здатен. Він хитрющий. Він хотів викликати у вас співчуття — і йому це вдалося. Бач, ви йому навіть симпатизуєте! Ще трохи — і він переконає вас у тому, що я монстр! Безжальний Тео, жорстокий Тео, тиран і деспот... Зрештою ви втечете — а саме цього йому і треба. Найбільше його бажання — спалити тут все, знищити всі ці книжки! Та я не такий уже й монстр...

АВА (читає уривок із книжки): «Як це завжди буває поміж чеснотою і гріхом, шлях до щастя відкривається мені лише через бруд!..»

ТЕО: Бачте, таємниця книжок полягає у тому, що їх легко опанувати. Запахи — тут, зовсім поруч, вони готові відкритися нам. А ми не знаємо геть нічого про те, що нас оточує. Ми звели світ до найпростіших заспокійливих форм. Цивілізована людина ховається за тим, що вона кличе дійсністю. Та щойно ви зайшли, — я побачив, що у вас є дар. Вас обрали самі книжки.

АВА: Я ж вам уже казала, месьє Юрґенс, — рано чи пізно, але я піду. І справа тут не у Вікторі.

ТЕО: Коли починаєш нюхати книжки, то зупинитися неможливо. Цей запах — справжній наркотик! Лише погляньте на них! Кожна праця — це цілий світ, і кожен із цих світів відчиняє вам свої двері! Чим довше ви вдихаєте їх, тим тоншими стають ваші відчуття. Сьогодні ви вловили погляд Жустини — бідолашної жертви хоті, яку вона несамохіть поширює довкола себе. Та на вас чекають і решта всіх інших! Усі

1 ... 4 5 6 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру"