Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Щоб духовний контакт міг встановитися, тим, що в знаходяться у стані шоку, необхідно спробувати хоч на короткий час розслабитися, щоб їхній розум прояснився. У такі моменти наша сприйнятливість до паранормальних явищ підвищується, і ми готові отримувати позитивні послання любові, прощення, надії та підтримки, а також підтвердження, що близький, хто залишив вас, знаходиться в хорошому місці.

Коли вдова з маленькими дітьми каже мені: "Якась частинка мого чоловіка приходить до мене у важкі хвилини", я вірю їй. Мої пацієнти розповідають мені, що як душі, вони здатні допомогти тим, хто перебуває на Землі, пов'язати свій розум з самим духовним світом. Як було мудро сказано, люди насправді не йдуть, поки їх пам'ятають ті, хто залишився на Землі. У наступних розділах ми побачимо, що існує особлива пам'ять, котра є відображенням нашої власної душі, і колективні спогади, які для всіх душ є атомами чистої енергії. Смерть не перериває наш зв'язок із безсмертною душею тих, кого ми любимо і які втратили своє персоніфіковане матеріальне тіло. Незважаючи на свою активну діяльність у духовному світі, ці душі, що відійшли, все ж таки можуть прийти, якщо їх покличуть.

Іноді стурбована душа не бажає залишити Землю після фізичної смерті. Це буває через те, що в неї залишилися не вирішені деякі проблеми, що мали сильний вплив на її свідомість. У цих аномальних випадках на допомогу приходять вищі істоти, які допомагають пройти через адаптаційний період. Ми також можемо допомогти тут, на Землі, цій розгубленій душі просто відпустивши її. Я докладніше зупинюся на цих занепокоєних душах у Розділі 4, але те, що пишуть у книгах і показують у кіно про таємничих примар — це сильне перебільшення.

Як найкраще підготуватися до нашого власного відходження? Наше життя може бути коротким або довгим, здоровим або обтяженим хворобами, але настане час, коли всі ми повинні будемо прийняти це. Якщо ми невиліковно хворі, то є сенс так чи інакше підготувати розум — як тільки пройде перший шок, заперечення та депресія. Коли ми раптово опиняємося перед смертю, наш розум сам знаходить найкоротший вихід у такого роду ситуації. Коли наближається кінець нашого фізичного існування, всі ми маємо можливість, і здатність з'єднатися з нашою вищою свідомістю. Помирання це такий момент у нашому житті, коли найлегше відновити свою духовну свідомість, коли ми можемо відчути, що наша душа пов'язана з вічністю.

Хоча є помираючі люди, яким важко позитивно сприйняти своє відходження. Ті, хто доглядають їх, кажуть, що майже кожен із них в останні моменти набуває почуття спокою та відчуженості. Я переконаний, що помираючим людям відкривається доступ до вищого знання їхньої вічної свідомості, і це часто відбивається на їхніх обличчях. Багато хто з цих людей знаходить розуміння, що щось вічне, всесвітнє чекає їх там, і це буде добре.

Помираючі люди проходять через процес трансформації, під час якого душа відокремлюється від колись прийнятого нею тіла. Люди пов'язують смерть із втратою життєвої сили, тоді як насправді відбувається зворотне. Ми втрачаємо своє тіло під час смерті, але наша вічна, життєва енергія поєднується з силою божественної наддуші. Смерть це не темрява, а світло.

Мої пацієнти кажуть, що після того, як вони згадують досвід своєї минулої смерті, вони знову наповнюються відчуттям такої свободи від своїх тлінних тіл, що прагнуть негайно розпочати свою духовну подорож у світ спокою та знання. З наступних випадків ми дізнаємося, що являє собою життя після життя.

Розділ 2

Брама у духовний світ

Протягом багатьох тисячоліть жителі Месопотамії вірили, що небесна брама знаходиться в протилежному кінці великого вигину Чумацького Шляху, званого Річкою Душ, і після смерті душі чекають відкриття дверей Стрільця в дні осіннього рівнодення, коли день і ніч рівні за тривалістю. Реінкарнація, або повернення на Землю, згідно з цією концепцією, могла статися лише під час весіннього рівнодення через вихід у сузір'ї Близнюків у їхньому нічному небі.

Мої Суб'єкти розповідають мені, що насправді міграція душі відбувається набагато простіше. Ефект тунелю, що вони переживають, покидаючи Землю, є входженням у духовний світ. Хоча душі покидають своє тіло швидко, входження до духовного світу видається мені ретельно вибудованим і неквапливим процесом. Пізніше, коли ми повертаємось на Землю в інше життя, шлях назад, за розповідями моїх Суб'єктів, значно коротший.

Різні Суб'єкти по-різному описують місце розташування тунелю щодо Землі. Деякі померлі люди бачать тунель відкритим, розташованим прямо над їхнім тілом, тоді як інші розповідають, що їм доводиться підніматися високо над Землею, перш ніж вони можуть увійти до цього тунелю. У всіх випадках, однак, цей відтинок часу незначний для душі, що покинула Землю. Нижче наводяться спостереження одного з моїх суб'єктів.

Як найкраще підготуватися до нашого власного відходу? Наше життя може бути коротким або довгим, здоровим або обтяженим хворобами, але настане час, коли всі ми повинні будемо прийняти це. Якщо ми невиліковно хворі, то є сенс так чи інакше підготувати розум — як тільки пройде перший шок, заперечення та депресія. Коли ми раптово опиняємося перед смертю, наш розум сам знаходить найкоротший вихід у такого роду ситуації. Коли наближається кінець нашого фізичного існування, ми маємо можливість і здатність з'єднатися з нашою вищою свідомістю. Вмирання це такий момент у нашому житті, коли найлегше відновити свою духовну свідомість, коли ми можемо відчути, що наша душа пов'язана з вічністю.

Хоча є помираючі люди, яким важко позитивно прийняти свій відхід. Ті, хто доглядають їх, кажуть, що майже кожен з них в останні моменти набуває почуття спокою та відчуженості. Я переконаний, що помираючим людям відкривається доступ до вищого знання їхньої вічної свідомості, і це часто відбивається на їхніх обличчях. Багато хто з цих людей знаходить розуміння, що щось вічне, всесвітнє чекає їх там, і це буде добре.

Люди, що помирають, проходять через процес трансформації, під час якого душа відокремлюється від колись прийнятого нею тіла. Люди пов'язують смерть із втратою життєвої сили, тоді як насправді відбувається зворотне. Ми втрачаємо своє тіло під час смерті, але наша вічна життєва енергія поєднується з силою божественної наддуші. Смерть це не темрява, а світло.

Мої пацієнти кажуть, що після того, як вони згадують досвід своєї минулої смерті, вони наново наповнюються відчуттям такої свободи від своїх тлінних тіл, що прагнуть негайно розпочати свою духовну подорож у світ спокою та знання. З наступних випадків ми дізнаємося, що являє собою життя після життя.

Випадок 3

Д-р Н.: Зараз Ви залишаєте своє тіло. Ви бачите, як все далі і далі віддаляєтеся від місця, де Ви померли, все далі від Землі. Розкажіть мені, що Ви зараз відчуваєте.

СУБ'ЄКТ: Спочатку… було дуже яскраво… поряд із Землею… тепер стало трохи темніше, бо я ввійшов у тунель.

Д-р Н.: Опишіть мені тунель.

СУБ'ЄКТ: Він… порожній, темний прохід… і на другому кінці видно маленьке кружальце світла.

Д-р Н.: Добре, що з Вами далі відбувається?

СУБ'ЄКТ: Я відчуваю тягу… м'яке затягування… Я думаю, що маю рухатися цим тунелем… і я просуваюся. Тепер тут не темно, а, швидше, сутінково, бо яскраве коло світла росте і наближається. Це як би… (пацієнт замовкає)

Д-р Н.: Продовжуйте.

СУБ'ЄКТ: Мене звуть уперед...

Д-р Н.: Нехай кружальце світла збільшується перед Вами в кінці тунелю, а Ви продовжуйте пояснювати, що відбувається з Вами.

СУБ'ЄКТ: Кружальце світла стає дуже великим, і… я вийшов із тунелю. Тут… приглушена яскравість… легкий туман. Я просякаю крізь нього.

Д-р Н.: Після того, як Ви вийшли з тунелю, що ще відчули Ви у своєму розумі — крім того, що немає абсолютної зорової ясності?

СУБ'ЄКТ: (знижує голос) Це такий… спокій… так спокійно… я перебуваю у світі душ…

Д-р Н.: Чи є у Вас як у душі зараз якісь ще враження?

СУБ'ЄКТ: Думка! Я відчуваю… силу думки навколо мене. Я…

Д-р Н.: Повністю розслабтеся, і нехай Ваші враження легко виявляються в міру того, як Ви точно розповідатимете мені все, що відбувається з Вами. Будь ласка продовжуйте.

Суб'єкт: Ну, це важко висловити словами. Я відчуваю… думки любові… братерства… симпатії… і все це пов'язано з… передчуттям… немов інші… чекають на мене.

Д-р Н.: Чи відчуваєте себе в безпеці, чи трохи налякані?

СУБ'ЄКТ: Мені не страшно. Коли я був у тунелі, я був більш… дезорієнтований. Так, я відчуваю себе в безпеці… Я усвідомлюю думки, що долітають до мене… турботи… підтримки. Дивно, але навколо мене є також розуміння того, хто я і чому я зараз тут.

Д-р Н.: Чи бачите Ви якісь прояви цього?

СУБ'ЄКТ: (напівголоса) Ні, я відчуваю це — гармонію думки усюди.

Д-р Н.: Ви згадували про появу хмарної субстанції навколо Вас одразу після виходу з тунелю. Ви в небі над Землею?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Ні, не так, але, здається, я плаваю в хмарах, що відрізняються від земних.

Д-р Н.: Чи видна Вам взагалі Земля? Чи є вона під Вами?

СУБ'ЄКТ: Можливо, є, але я не бачив її з того часу, як увійшов у тунель.

Д-р Н.: Чи відчуваєте Ви, що все ще пов'язані із Землею — можливо, через інший простір?

СУБ'ЄКТ: Є така можливість — так. У моєму розумі Земля здається близькою… і я все ще відчуваю зв'язок із Землею… але я знаю, що я в іншому просторі.

Д-р Н.: Що ще Ви можете мені розповісти про своє місцезнаходження?

СУБ'ЄКТ: Тут трохи нерухомо… сутінково… але я переміщаюся далі і віддаляюся звідси.

Цей конкретний Суб'єкт, пройшовши через досвід смерті і через тунель, продовжує досить спокійно у своєму розумі пристосовуватися до свого безтілесного стану, несучись при цьому все далі у духовний світ. Перші враження цього пацієнта після початкового відчуття невизначеності говорять про присутнє там почуття благополуччя. Зазвичай це відчувають усі мої Суб'єкти.

У своїй подорожі в духовний світ наші душі, що пройшли тунелем, вже залишили позаду вхідні ворота. Більшість тепер повністю усвідомлюють, що вони насправді не померли, а просто звільнилися від тягаря земного тіла — воно померло.