Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Хрест із сапфірами 📚 - Українською

Читати книгу - "Хрест із сапфірами"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хрест із сапфірами" автора Гілберт Кійт Честертон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 63
Перейти на сторінку:
навіть чули голоси, та не могли розібрати слів, окрім слова «розум», котре часто повторював високий дитячий голос. Раптом вони побачили перед собою урвище, краї котрого заросли чагарником, і в ту ж мить згубили з поля зору два чорні силуети. Вони з десять хвилин не могли знову натрапити на слід, потім обійшли вигин круглого пагорба й у промінні вечірнього сонця побачили чарівну картину. Під деревом стояла стара й усіма забута дерев’яна лавка. На ній сиділи двоє священиків і поважно бесідували. Прекрасні зелені й золоті відтінки темного горизонту все ще зблискували, синьо-зелений купол неба набував темніших відтінків, а зорі сяяли, ніби великі діяманти. Зробивши безшумний знак своїм помічникам, Валантен підповз до великого гіллястого дерева і, стоячи там у повній тиші, врешті почув розмову двох дивних священиків.

Він з півтори хвилини послухав, і до нього підкрався біс сумніву. Може, він марно затягнув двох англійських поліцейських у нічний закуток лугу? Двоє священиків неквапливо, мирно й благочестиво бесідували, як і належить священикам. Розмовляли про найбільш нематеріяльні богословські загадки, які тільки можна собі уявити. Приземкуватий священик з Ессекса говорив простіше, повернувши своє кругле обличчя до зірок, котрі світили все яскравіше. Його співрозмовник сидів з опущеною головою, так ніби вважав, що не гідний поглянути на них. Та більш невинну й духовну бесіду навряд чи почуєш у білому італійському монастирі чи іспанській катедрі.

Перше, що він почув, було завершення фрази отця Бравна:

— …те, про що йшлося середньовічним схоластам, коли вони говорили про непохитність небес.

Високий священик кивнув схиленою головою й сказав:

— О так, ці сучасні безбожники закликають до розуму, та той, хто подивиться на ці мільйони світів у Всесвіті, відчує, що десь далеко понад нами можуть існувати світи, де розум буде цілком нерозумним.

— Ні, — відізвався інший священик, — розум завжди розумний, навіть в останньому забутті, навіть у втраченому світі речей. Я знаю людей, котрі звинувачують Церкву в тому, що вона недооцінює розум, та в цьому випадку йдеться лише про інший шлях. Церква визнає вищість розуму й дотримується думки, що Бог є межею для розуму.

Високий священик підняв своє суворе обличчя до всіяного зорями неба й промовив:

— Та хто знає, чи в цьому безмежному Всесвіті.

— Він безмежний лише в фізичному значенні, — сказав низький священик і різко повернувся до співрозмовника, — але він не виходить поза межі закону істини.

Валантен мовчки сидів за деревом і копирсався в нігтях. Йому здавалося, що він чує, як англійські детективи кепкують з нього, бо це ж він затягнув їх у таку далечінь лише для того, щоб послухати метафізичну балаканину двох підстаркуватих священиків. Через власну нетерплячість детектив пропустив складну відповідь високого священика й коли знову почав прислухатися до розмови, почув голос отця Бравна:

— Розум і правосуддя панують навіть на найбільш віддаленій і пустельній зірці. Погляньте на ці зірки. Хіба вони не виглядають, як діяманти й сапфіри? Гаразд, уявіть собі будь-які екземпляри зі сфери біології або геології, ну, уявіть собі рослину або камінь. Подумайте про діямантовий ліс з діямантовим листям. Спробуйте уявити, що синій місяць — це велетенський сапфір. Та не уявляйте собі, що всю цю фантастичну астрономію може бодай якось змінити розум або правосуддя. На опалових рівнинах, під перловими кручами ви знайдете ту саму заповідь: «Не вкради».

Валантен якраз збирався піднятися, бо в цій незручній засідці в нього заклякло все тіло, й тихо відійти. Він уперше в житті повівся, як останній дурень. Та було щось дивне в мовчанні високого священика, й він вирішив зачекати, що ж той відповість. Коли високий врешті заговорив, то сказав зовсім просто, низько схиливши голову й склавши руки на колінах:

— Гаразд, я думаю, що інші світи можуть піднятися вище від нашого розуму. Таємниця небес — незвідана, і я можу лише схилити перед нею голову.

Потім, не піднімаючи голови й не змінюючи інтонації, він продовжив:

— А тепер віддавайте хрест із сапфірами. Ми тут самі, і я можу розтрясти вас, як солом’яну ляльку.

Напевно, тому, що він не змінював ані положення, ані інтонації, ці слова пролунали з дивною силою. Та охоронець реліквії лише ледь повернувся до співрозмовника. Його невиразне обличчя було звернене до зірок. Може, він не зрозумів. А може, зрозумів і заціпенів від страху.

— Так, — сказав високий священик, тихо й не ворушачись, — так, я — Фламбо.

Потім зробив павзу й додав:

— То що, ви дасте мені хрест?

— Ні, — сказав інший, і це коротке слово пролунало щонайменше дивно.

Фламбо раптово скинув зі себе вдавану благочестивість. Великий злодій сперся на спинку лавки й тихо засміявся.

— Ні! — вигукнув він, — ви не віддасте, ви ж — гордий прелат! Ви не віддасте, неодружений простак! Хочете, я скажу вам, чому ви не віддасте мені цей хрест? Тому що він давно-віки в моїй кишені!

У сутінках маленький священик з Ессекса повернув до співрозмовника своє здивоване обличчя й боязко сказав:

— Ви… ви впевнені?

Фламбо аж закричав від захоплення.

— Звичайно! Ви кращий, ніж театр! — кричав він. — Так, ви, стара ріпо, я впевнений! Я здогадався зробити дублікат потрібного пакунка, і тепер, шановний мій, ви тримаєте дублікат, а я — коштовності. Отче Бравн, це старий виверт, дуже старий виверт.

— Так, — сказав отець Бравн і несміливо пригладив волосся. — Так, я чув про нього раніше.

Гігант злочинного світу нахилився до малого сільського священика з раптовим зацікавленням.

— Ви чули про нього? — запитав він. — Де це ви чули про нього?

— Знаєте, я не маю права назвати вам його ім’я, звичайно, — просто відповів отець Бравн. — Розумієте, він каявся. Він займався цим промислом років з двадцять, я маю на увазі, підміняв пакунки й пакети. І знаєте, коли я почав вас підозрювати, то згадав про того бідолаху.

— Почали мене підозрювати? — перепитав Фламбо, не приховуючи зацікавлення. — Ви що ж, справді зрозуміли, що я не просто так тягну вас в таку далечінь?

— Ні, ні, — ніби захищаючись, відповів отець Бравн, — розумієте, я запідозрив вас відразу, при першій зустрічі. У вас на зап’ясті шрами, я подумав, це від кайданок.

— Нічого собі! — закричав Фламбо. — А де це ви чули про шрами від кайданок?

— О, від парафіян! — відповів отець Бравн, покірно піднімаючи брови. — Коли я був вікарієм у Хартлпулі, там у трьох були такі шрами від кайданок. От я й запідозрив вас і вирішив, що б не сталося, врятувати хрест. Знаєте, я за вами спостерігав. І врешті помітив, що ви поміняли пакунки. І, коли

1 ... 4 5 6 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хрест із сапфірами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хрест із сапфірами"