Читати книгу - "Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська"

Я починаю беззвучно плакати, притулившись лобом до скла, і спостерігаю, як Батур неспішною ходою підходить до трійці.  У вухах шум. Серце кров'ю обливається. Ось і все! Я була всього лише черговою лялькою для нього, яку він без жалю передаровує іншому.

Після недовгої розмови я, крізь потік сліз бачу, що всіх чотирьох починають оточувати люди з автоматами. Не менше десяти. Беруть їх у кільце та наставляють зброю. Усередині все завмирає від жаху.  Я судорожно витираю рукавом обличчя, щоб краще бачити. Бачу тільки спину Батура. Той, що стоїть по центру трійки, щось говорить йому. Коли замовкає, то піднімає руку.

А потім у мене застряє крик у горлі. Приглушено лунає звук автоматної черги. Я від шоку падаю на підлогу колінами та закриваю долонями вуха. Але через секунду мене переклинює, і я починаю гарячково смикати ручку дверей. У вікно нічого не бачу через завісу, що утворилася перед очима.

 - Заспокойся, двері заблоковано, - чую роздратований голос водія та не розумію, про що він говорить. 

Розумію, що Батура щойно вбили, а мені потрібно до нього.